Українське мішане пайове екскурсійне товариство (УМПЕТ, або Українське екскурсійне товариство) розробило і затвердило свій Статут. Відповідно до Статуту були визначені такі його керівні органи: Правління, Рада товариства, Ревізійна комісія.

Виходячи з реального економічного становища, УМПЕТ повинен був зміцнювати свою структуру, використовуючи пайові внески фундаторів та інших установ і організацій. Його статутний капітал затверджувався в розмірі ста тисяч карбованців. На початок січня 1928 року паїв було заявлено на суму 47 тисяч карбованців.

УМПЕТу, звичайно, потрібні були кошти, особливо на по-чатку розгортання його організаційної діяльності. І важливим було те, що саме в цей складний період Народний Комісаріат освіти, незважаючи на свої фінансові труднощі, на засіданні колегії у 1928 році прийняв рішення про виділення зі свого бюджету Українському екскурсійному товариству, в рахунок паю шести тисяч карбованців. Використовуючи весь організаційний і господарський досвід, накопичений Екскурсійно-виставочно-музейним відділом, УМПЕТ повністю прийняв на себе відповідальні функції керівного органу екскурсійною справою в Україні.

Основний напрям його роботи полягав у подальшій розбудові мережі екскурсійних закладів та зміцненні її матеріальної бази. Пайові кошти УМПЕТу вкладалися в матеріальні цінності: у будівництво та обладнання екскурсійних баз і центральної консультативно-екскурсійної станції, у придбання транспортних засобів тощо. Вирішення кожного питання було важливим. Наприклад, створення екскурсійних консультативних бюро та кабінетів при культурно-просвітницьких організаціях і гуртках Українського екскурсійного товариства.

З метою подальшого регіонального розгалуження мережі екскурсійних закладів, Українське мішане пайове екскурсійне товариство велику увагу приділяло відкриттю нових екскурсійних баз. Відповідно до резолюції Першої Всеукраїнської екскурсійної наради від 30 вересня 1928 року “Про підсумки та перспективи праці УМПЕТу”, тільки йому, як господарчо-культурній організації, яку утворив уряд для керівництва екскурсійним рухом, надавалося пріоритетне право будівництва екскурсійних баз в Україні. Прийняття такого рішення було пов’язано з тим, щоб централізувати “в одних руках господарський бік екскурсійної справи”.

Окружні управління народної освіти і Окружні управління політичної освіти проводили відповідну роботу, спрямовану на залучення місцевих організацій до участі в будівництві екскурсійних баз. Але на Першій Всеукраїнській екскурсійній нараді вона була визнана недостатньою. Народний Комісаріат Освіти провів Колегію, яка постановила передати Українському екскурсійному товариству на правах постійного володіння всі будівлі і помешкання разом з майном і обладнанням, які на той час використовувалися окрнаросвітами і окрполітосвітами, під свої екскурсійні бази. УМПЕТу було доручено розробити умови та форми передачі. Додатково УМПЕТ також міг щоліта використовувати шкільні приміщення для розгортання в них роботи тимчасових сезонних екскурсійних баз за однієї умови: після перебування туристів – проводити ремонт. З метою відкриття екскурсбаз в історичних місцевостях України Народний Комісаріат освіти звернувся до музеїв, які там працювали, з проханням допомогти УМПЕТу. Музеям пропонувалося частину своїх приміщень передати на договірних умовах під екскурсійні бази. Згідно з договором УМПЕТ зобов’язувався ремонтувати приміщення, організовувати екскурсії для туристських груп з обов’язковим відвідуванням музеїв, запрошувати на роботу екскурсоводів для їх обслуговування. Музеї повинні були сповістити Н КО про бажані для них умови передачі приміщень, про те, яку конкретну площу пропонують вони передати під організацію екскурсбаз, чи потрібно там робити ремонт тощо. На Першій Всеукраїнській екскурсійній нараді було прийнято рішення передати УМПЕТу гуртожитки та екскурсійні бази, які вже діяли на курортах України.

Екскурсійні бази були основною ланкою мережі екскурсійних закладів Українського мішаного пайового екскурсійного товариства. Роботу свою вони проводили відповідно до вимог “Положення про екскурсійну базу Українського мішаного пайового товариства”, прийнятого Першою Всеукраїнською екскурсійною нарадою (28-30 вересня, 1928 р.). У структурній системі, перш за все, планувалося запровадити ідентичність в обслуговуванні туристів на всіх екскурсійних базах. Отже, головне завдання полягало в тому, щоб незалежно від місцезнаходження бази створити на кожній з них максимально сприятливі умови для відпочиваючих. При кожній екскурсбазі діяла Рада, до складу якої входили представники Народної освіти, Окружного управління політичної освіти, Окружного управління охорони здоров’я, Окружної профспілкової Ради, Окружного відділу Спілки робітників освіти, Окружного комітету комсомолу, Окружного комітету фізичної культури, Окружного комітету незаможних селян, краєзнавчих організацій, музеїв. Через діяльність Ради вирішувалися питання взаємодії з місцевими організаціями. Наприклад, такі, як передбачення в місцевих бюджетах коштів, спрямованих на здешевлення обслуговування екскурсійних груп свого міста, селища або району. Велику роботу з місцевими екскурсійними групами за рахунок дотацій від установ і підприємств планувалося запровадити на стаціонарних екскурсбазах, які працювали цілорічно: в Харкові, Києві, Одесі, Запоріжжі-Дніпрельстані, Дніпропетровську, Херсоні. Екскурсійні бази виконували надзвичайно широке коло робіт і брали на себе настільки великі повноваження, що функції їх діяльності прирівнювалися до окружних екскурсійних бюро.

Згідно зі штатним розкладом, екскурсбазу очолював завідувач, який призначався Правлінням товариства і працював на підставі його доручення. Завідувач складав плани роботи, кошториси, мав право підпису багатьох важливих документів і скріплення їх печаткою, якою кожна база володіла окремо. Екскурсбазам затверджувався твердий бюджет. Всі їх потреби забезпечувалися Українським екскурсійним товариством, до Правління якого надходили і прибутки баз. Завідувач звітував перед Правлінням за проведену роботу за формою, яку воно розробляло і затверджувало. Всі послуги на екскурсбазах були платними. Розцінки на обслуговування туристів встановлювалися Правлінням українського екскурсійного товариства. Основні розцінки були розраховані на організованих туристів: учнів, піонерів, червоноармійців, робітників, службовців, членів Комітету незаможних селян. Для неорганізованих туристів оплата за проживання, харчування, екскурсії, прокат туристського інвентарю підвищувалася. Неорганізованими вважалися