Особливо активно екскурсійно-дослідну роботу проводили наукові комісії, комітети, товариства Всеукраїнської Академії Наук, які займалися краєзнавчими дослідженнями.

Чотири комісії утворив історико-філологічний відділ Академії для порайонного вивчення історії України: Комісію Києва і Правобережної України під керуванням члена-кореспондента Академії В.І.Щербини, Комісію Степової України під керуванням М.М.Ткаченка, Комісію Лівобережної України під керуванням О.Ю.Гермайзе, Комісію Західної України під керуванням Ф.Я.Савченка. Основою роботи комісій були наукові екскурси. Комісія Степової України у зв’язку з Дніпрельстаном розробила план обстеження території порогів нижнього Дніпра. З метою їх вивчення вона провела комплексну екскурсію на Дніпрельстан. Комісія Києва і Правобережної України на основі екскурсійних досліджень підготувала матеріал для збірника “Київ та його околиця”, ювілейної збірки розвідок з історії Києва В.І.Щербини, нового провідника (путівника) по Києву, з коротким, але повним і всебічним оглядом історії міста.

У1928 році, з нагоди десятиріччя Всеукраїнської Академії Наук, була прийнята постанова про видання ювілейного путівника по Києву, його околицях та по установах ВУАН з малюнками, схемами, маршрутами. Для цього спеціально створили екскурсійно-виставкову підкомісію і окремо ще одну підкомісію з фахівців екскурсійної справи, яку очолив В.І.Щербина. Взагалі, підготовкою видання займались видатні вчені: М.С.Грушевський, Ф.Я.Ернст та ін. Для обговорення змісту путівника проводились спеціальні засідання. Видати його спочатку вирішили на 5-ти, а потім – на 7-ми аркушах друку з 40 ілюстраціями. До путівника додавався детальний план Києва українською мовою та латиною.

Такі путівники як результат глибоких екскурсійно-наукових досліджень актуальні і сьогодні. їх із впевненістю можна рекомендувати як методичні посібники туристсько-екскурсійним організаціям, вищим навчальним закладам із підготовки кадрів для сфери туризму.

Культурно-історична Комісія Академії Наук виряджала наукові екскурсії в околиці Ніжина, на Остерщину, Полісся, територію Дніпрельстану, Херсонщину. Головним завданням Комісії було обстеження і збирання етнографічних матеріалів, які розкривали світогляд селян і соціальні стосунки, які існували в давні часи.

Екскурсії працівників відділу етнології продовжувались по два-три тижні. Збирали багато цінних експонатів для музею. Досліджувались різні ділянки народного побуту, переважно народне будівництво. У 1925 році етнологічний і антропологічний відділи ВУАН охопили всю Україну мережею екскурсійних маршрутів і дослідних станцій.

Систематичні дослідницькі екскурсії Етнографічної Комісії у великій мірі сприяли виконанню основних її завдань: збиранню пам’яток народної творчості, поширенню етнографічних знань серед суспільства і об’єднанню місцевих етнографів. Екскурсії відповідно наміченого плану проводились на Чернігівщині, Київщині, Волині, Пирятинщині, Поділлі, Куршині, Молдавській Автономній республіці, у болгарських колоніях Херсонщини, Одещини, Криму.

Археологічний Комітет з 5-ма комісіями працював у двох напрямках – охорони пам’яток матеріальної культури та організації наукового їх дослідження. Все це досягалось шляхом організації експедицій, дослідницьких екскурсій і подорожей. Були обстежені Золота Брама, Братство, Андріївська церква, Лавра – у Києві, Бернардинські будівлі в Заславлі, археологічні об’єкти на Черкащині.

Особливо багато зробила для розвитку екскурсійної справи в Україні Комісія краєзнавства ВУАН. На краєзнавчих конференціях розглядались питання методики проведення екскурсій. Готувався науковий матеріал з історико-екскурсійного у краєзнавства, який було покладено в основу просвітницьких історичних екскурсій.

Цікаві фауністичні екскурсії проводила Зоологічна Секція Академії на Волині, Поділлі, по Київщині з метою збирання експонатів для музею. Науковці Ботанічного саду організовували екскурсії по садах і парках Києва, Броварському лісництву для оформлення гербарію. ВУАН заснувала ще й біологічну секцію, відпускала кошти на влаштування близьких і далеких екскурсій.

Одна з наукових Комісій Академії працювала в Ленінграді, займалась дослідженням української історії, письменства та мови, сприяла проведенню студентських наукових етнографічних екскурсій із дослідження українського села в його перехідному періоді від старого до нового побуту. Екскурсії проводились на Волині, Чернігівщині, Київщині, у Канівському повіті. На основі здобутого матеріалу один із студентів підготував доповідь до Всеукраїнського з’їзду краєзнавців у 1925 році на тему: “Нові завдання етнографії в дослідженні сучасного побуту населення України”.

Дослідницькі екскурсії організовував Кабінет українського мистецтва, який утворив мережу кореспондентів по всій Україні. У наукових екскурсіях ВУАН брала активну участь фотографічна лабораторія. її керівник розробляв маршрути денних екскурсій, наприклад у Асканію-Нову. Досліджені там екскурсійні об’єкти допомогли йому створити фільм про відомий заповідник.

ВУАН приділяла увагу і громадській екскурсійній діяльності.

Наприклад, у Договорі про культурне шефство Академії наук над містом Сталіно (Донецьк) у пункті шостому відзначалась як нагальна потреба “Організація якнайшвидшого екскурсійного зв’язку між Сталіно і Києвом”. Це по суті були перші паростки соціального туризму в межах України.

Всеукраїнська Академія Наук мала цілу мережу своїх філій – Наукових товариств у багатьох містах України. І не тільки у великих – Харкові, Одесі, Катеринославі, але й у Бахмуті, Шепетівці, Вінниці, Малині, Кам'янці-Подільському.

Товариства працювали в різних галузях науки, що вивчали історію, геологію, природу, математику, етнографію, музичне мистецтво та ін. Але всіх їх об'єднувало головне завдання: широка наукова і громадсько-освітня діяльність. У здійсненні цього завдання значну роль відігравало застосування екскурсійного методу.

Велику роботу в цьому напрямку проводило Харківське наукове товариство. З квітня 1926 року при Президії Товариства почало діяти екскурсійно-лекційне бюро. Воно мало своїм завданням організацію наукових екскурсій як місцевих по Харкову з околицями, так і по Україні і по СРСР. Через брак коштів та пільгових квитків для проїзду екскурсантів залізницею далекі екскурсії зразу влаштувати не вдалося, але бюро налагодило з цього приводу зв’язок із різними державними, професійними та громадськими установами й організаціями. Бюро погодилось