У загальному організаційно-структурному зміцненні УМПЕТу велике значення мало прийняття ВУЦВК і РНК УСРР Постанови від 28 серпня 1928 року “Про увільнення від республіканських і місцевих податків Українського мішаного пайового екскурсійного товариства”. Це відкрило перед УМПЕТом значні можливості та перспективи для прискореного організаційного та економічного розвитку. Адже пільги поширювалися на всі філії, представництва, агентства, екскурсійні бази Товариства, на організовані ним їдальні закритого типу, на транспорт, кіоски при екскурсбазах для продажу краєзнавчої і методичної літератури, на виробництво туристського спорядження та обладнання. Потрібно відмітити, що Раднарком надіслав цю Постанову до Народного Комісаріату освіти для опрацювання і надання своїх пропозицій. НКО у своєму листі до Наркомфіну запропонував таку редакцію Постанови: “Українське мішане пайове екскурсійне товариство дивідендів не сплачує і весь прибуток, після встановлених законом відрахувань, повертається на здешевлення і розвиток екскурссправи на терені УСРР”. Такий висновок НКО було затверджено і закладено в основу Статуту УМПЕТу. Українське мішане пайове екскурсійне товариство визначало конкретні можливості кожного екскурсійного закладу в плані максимально ефективної віддачі від його діяльності. Особливо дбало воно про підвищення якості роботи на місцях, що значною мірою сприяло збільшенню прибутковості. Першочерговим завданням Товариства було також максимальне охоплення екскурсійним обслуговуванням туристів у всіх регіонах республіки. Для цього планувалося поділити Україну на 20 районів з призначенням у кожному з них свого уповноваженого. За один тільки туристський сезон 1928-1929 року, УМПЕТ показав значні резерви в умінні економічно зміцнювати свою систему. Відповідно до балансу на 1 жовтня 1929 року, обіг Українського екскурсійного товариства становив один мільйон дев’ятсот тисяч карбованців. Збір паїв з 16 лютого до 1 жовтня 1929 року збільшився з 35% до 85%. Прибутокобчислювавсяв43.100 карбованців, резерв складав 13.300 карбованців. Із 16 лютого до 1 жовтня 1929 року УМПЕТ збільшив свої капітали на 59.800 карбованців.

Велику підтримку в тому, щоб дійсно стати центром екскурсійної роботи в Україні, УМПЕТ отримав після того, як 20 квітня 1929 року вийшла Постанова ВУЦВК і РНК УСРР “Про сприяння роботі УМПЕТу”. У ній підкреслювалося, що екскурсійна справа потребує раціоналізації, яку зможе провести Українське мішане пайове екскурсійне товариство. Воно повинно взяти на себе організацію далеких екскурсійних маршрутів і всю екскурсійну роботу місцевого значення.

В історії розвитку краєзнавчо-екскурсійної справи на початку 20-х років важливими були спроби створення екскурсійного музею. Головне його завдання полягало у використанні екскурсій для розгортання наукової і просвітницької діяльності, для популяризації екскурсійної справи. У ньому планувалося виставити для огляду кілька сотень експонатів, які б відображали історичний, економічний розвиток, етнографічні особливості різних регіонів України. Тематику мали розширювати, доповнювати діаграми, плакати, художньо-мистецькі твори. Одночасно облаштувалася бібліотека, яка б налічувала 300 примірників книжок, 100 журналів з екскурсійної тематики та 15 000 листівок з екскурсійними програмами, маршрутами для розповсюдження по губерніях і районах. Передбачалося використання демонстраційних засобів, зокрема проекційного ліхтаря, щоб екскурсанти могли проглядати діапозитиви і отримувати уявлення про різноманітні екскурсійні маршрути та подорожі. Але в той час екскурсійний музей не було відкрито, і в 1927 році преса знову порушила питання про його організацію, як одне з основних завдань Українського мішаного екскурсійного пайового товариства. Наприкінці 20-х років Українське мішане пайове екскурсійне товариство почало активно організовувати постійні і пересувні екскурсійні виставки. Головний напрямок їх роботи полягав у висвітленні екскурсійних можливостей України. Виставки також повинні були сприяти популяризації змін у народному господарстві, краєзнавчих набутків тощо. Управління науковими установами Народного Комісаріату Освіти звернулося до всіх державних та окружних музеїв з проханням виділити для екскурсійних виставок літературні, географічні колекції та інші матеріали.

Організаційна діяльність УМПЕТу стрімко охоплювала все нові регіони, включаючи союзні республіки СРСР. Для утримання мережі екскурсійних закладів на належному рівні як в Україні, так і за її межами, потрібно було вирішувати багато господарських і фінансових проблем: створювати екскурсійні бюро і екскурсійні бази, станції, консультативні пункти, готувати висококваліфіковані кадри та обслуговуючий персонал, налагоджувати роботу бібліотек, лабораторій, прокатних пунктів тощо. З розширенням мережі з’явилися деякі труднощі у взаємних розрахунках між керівними екскурсійними органами союзних республік та УМПЕТом. Виходячи з цього, в операційному плані Українського екскурсійного товариства на 1929-1930 роки було затверджено пропозицію про утворення Всесоюзної Екскурсійної