Упродовж кожного п’ятиріччя всі екскурсоводи мінімум двічі проходили навчання: на курсах підвищення кваліфікації (216 год.) і на одному з цільових семінарів (72 год.).

2.2. Серед важливих завдань діяльності туристсько-екскурсійних організацій Української РСР була робота з молоддю, що проводилась спільно з комсомольськими та іншими органами, її основна мета полягала у формуванні майбутнього покоління людей політично активних, працелюбних, здатних і готових до захисту своєї Батьківщини.

27 вересня 1974 року Рада Міністрів УРСР прийняла постанову “Про заходи з подальшого розвитку молодіжного туризму в Українській РСР”, яка забезпечила сприятливі умови для піднесення молодіжного туристсько-екскурсійного руху.

Важливою формою ідейно-політичного і патріотичного виховання радянської молоді були Всесоюзний похід комсомольців і молоді по місцях революційної, бойової та трудової слави Комуністичної партії і радянського народу і Всесоюзна туристська експедиція радянської молоді “Моя Батьківщина – СРСР”, у проведені яких брали активну участь комсомол і туристські організації.

Всесоюзний похід і експедиція перетворились на масовий патріотичний рух радянської молоді. Щорічно в них брали участь близько 30 млн. чол.

У липні 1981 року було затверджено нове Положення про Всесоюзний похід комсомольців і молоді по місцях революційної, бойової та трудової слави Комуністичної партії і радянського народу, що визначило його цілі та завдання. До основних напрямів діяльності можна віднести наступні:

виховання молоді на революційних традиціях Комуністичної партії і радянського народу;

виховання на бойових традиціях радянського народу та його Збройних Сил;

виховання на трудових традиціях робітничого класу і колгоспного селянства.

Важливим напрямом туристсько-екскурсійної діяльності у справі патріотичного виховання молоді була Всесоюзна туристська експедиція “Моя Батьківщина – СРСР”, яку проводило понад 15 років (до 1987 року) Бюро міжнародного молодіжного туризму “Супутник” ЦК ВЛКСМ спільно з туристсько-екскурсійними і громадськими організаціями, органами народної освіти. На території України тільки у 1985 року було прокладено 15 нових маршрутів цієї експедиції. Загальна кількість її учасників становила 2,3 млн. юнаків і дівчат. Серед них робітників – 9%, сільської молоді – 5%, службовців – 3%, учнів шкіл – 38% , ПТУ – 18%, студентів вузів – 15%, учнів технікумів – 12%.

Як правило, туристські організації республіки присвячували проведення експедиції “Моя Батьківщина – СРСР” визначними датами в історії республіки. У 1985 році спільно з органами освіти, культури, охорони пам’яток історії та культури проводились туристські заходи, присвячені 40-річчю Великої Перемоги, створювалися обласні героїко-патріотичні клуби, розширювалися мережі маршрутів вихідного дня і об’єктів експедиції. Тематичні зустрічі відбулися під гаслами: “Салют, Перемого!” і “Фестиваль. Мир. Праця”.

Із року в рік зростала мережа туристських баз для прийому і обслуговування учнів шкіл і ПТУ. Для учасників Всесоюзного походу по місцях революційної, бойової та трудової слави Комуністичної партії і радянського народу було розроблено понад 17 тис. маршрутів – походів рідним краєм з відвідуванням історичних місць.

Застосувався і такий вид екскурсійної роботи як виробничі екскурсії для школярів. Учні відвідували заводські музеї, зустрічались із ветеранами праці, переможцями соціалістичного змагання.

Наприклад, Миколаївське бюро подорожей та екскурсій спільно з міським відділом народної освіти здійснювали “Комплексну програму екскурсійного обслуговування школярів”. Школярам (з першого по десятий клас) пропонувався цикл із 3-4 екскурсій, який враховував вікові особливості учнів та завдання навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі. Учні професійно-технічних училищ м. Запоріжжя починали навчальний рік із ознайомлення з історією міста. Традиційними були тематичні автобусні екскурсії “Від з’їзду до з’їзду” та інші.

Радянська влада надавала належної уваги розвитку і дитячого туризму.

Усередині 1950-х рр. дитячий туристсько-краєзнавчий рух вилився у Всесоюзні експедиції піонерів і школярів. Ними керували ЦК ВЛКСМ і Центральна ДЕТС. Експедиції очолювалися спеціальними штабами, що публікували в “Піонерській правді” конкретні завдання, систематично висвітлювали діяльність школярів у цих експедиціях. Експедиції мали явно політизований напрям і були присвячені визначним датам в історії радянської держави – 40-річчю радянської влади, 90-річчю від дня народження В.І.Леніна тощо.

1951-1955 рр. для дитячо-юнацького туризму були періодом його масового розповсюдження та розвитку. Здійснювалася велика кількість екскурсій та походів по рідному краю. У цей час почали виникати профільні туристські табори. У 1955 році у Москві пройшла Всесоюзна конференція юних туристів.

Все більша кількість учителів у ці роки використовує туризм як ефективний засіб виховання. Саме на цих засадах будував свою туристсько-краєзнавчу та екскурсійну роботу В.О.Сухомлинський. Він вважав одним з найголовніших завдань учителя відкрити перед вихованцями всі джерела, якими живиться велике почуття любові до Батьківщини. Це – природа рідного краю, рідне село, місто, колгосп, де працюють батьки. Пізнання Батьківщини здійснювалося на уроках, екскурсіях, в уявних подорожах по країні, походах по рідному краю, маршрути яких з кожним роком розширювалися (від околиць села до Москви, Ленінграда, Білорусії, Молдавії). Ідеї всебічного розвитку особистості в туристсько-краєзнавчій діяльності все більше проникали у середовище творчо працюючих вчителів і вихователів.

У 1960 році Міністерство освіти СРСР затвердило “Положення про обласні, крайові, республіканські дитячі екскурсійно-туристські станції”, яким було визначено цілі, завдання та сфера їх діяльності. На станції покладався обов’язок разом з інститутами вдосконалення вчителів, палацами та будинками піонерів проводити семінари, підготовку турорганізаторів, наради, навчальні походи, конференції, консультації для піонервожатих, вчителів, керівників туристсько-краєзнавчих гуртків.

У результаті активізації туристсько-краєзнавчої роботи в школах