1. Зобов’язати республіканські, крайові та обласні ради вжити дієві заходи з підвищення рівня прийому і культури обслуговування іноземних туристів, посиленню серед них інформаційно-пропагандистської роботи. Ширше пропагувати політику КПРС і Радянської держави, досягнення радянського народу в різних сферах комуністичного будівництва, рішення XXV з’їзду КПРС.

2. Доручити республіканським, крайовим, обласним радам по туризму та екскурсіях разом з радами профспілок і відповідними організаціями в дводенний термін визначити промислові підприємства, будівництва, радгоспи і колгоспи, культурні соціально-побутові заклади для показу іноземним туристам, які відвідують СРСР по лінії профспілок.

У місячний термін оформити кемпінги, турбази, готелі, що приймають іноземних туристів, наочно-інформаційними матеріалами фотовиставки, стендами, які розповідають прожиття радянського народу, його досягнення в комуністичному будівництві, про важливі події в країні, використовувати в цих цілях фотоматеріали ТАРС і видання АПН і Профвидаву, інформаційно-пропагандистські матеріали і літературу іноземними мовами.

3. Радам по туризму та екскурсіях звернути особливу увагу на подальше підвищення якості екскурсійного обслуговування іноземних туристів у відповідності до вимог посилення серед них інформаційно-пропагандистської роботи. Визначити теми, маршрути екскурсій для іноземців. Організувати спеціальну підготовку для проведення екскурсій з іноземними туристами. Забезпечити систематичний контроль за змістом екскурсій.

Виконуючи цю постанову, Українська республіканська рада по туризму та екскурсіях спрямовувала діяльність туристсько-екскурсійних закладів республіки не тільки на організацію для іноземних туристів тематичних екскурсій по містах України, відвідування музеїв і виставок, а й зарубіжним гостям пропонувалось відвідати дитячі та медичні установи, навчальні заклади, промислові підприємства, радгоспи і колгоспи, зустрітися з радянською громадськістю, взяти участь у вечорах дружби, відвідати концерти колективів художньої самодіяльності тощо.

Тільки в Києві у 198 5 році було організовано 42 вечори дружби. Вечір дружби з трудящими виробничого об’єднання “Аналіт-прибор” Жовтневого району столиці для учасників поїзда дружби з м. Лейпцига був названий керівником німецької групи Герхар-дом Гауече “незабутньою подією, кульмінаційним моментом поїздки”.

Дотримуючись принципу неперервності виховної роботи, радянська влада не забувала і про ідейно-політичне виховання радянських людей, що виїжджали за кордон. ВАТ “Інтурист” передбачав у закордонних програмах перебування радянських туристів обов’язкові екскурсійні маршрути до музеїв революційного робітничого руху: до музею-типографії газети “Іскра” у Німеччині, до будинку-музею, де проходила Празька партійна конференція російської більшовицької партії у Чехословаччині, до Мавзолею Г.Димитрова в Болгарії тощо.

Отже в умовах радянської політичної системи діяльність туристсько-екскурсійних організацій перебувала під постійним контролем ідеологічних органів партії. Будь-яка постанова ЦК КПРС, рішення чергових з’їздів негайно трансформувалися на сферу туризму, супроводжувалися вимогами посилення ідеологічної обробки туристів і екскурсантів.

Екскурсійна робота в туристських організаціях Української РСР набула на той час офіційної назви “екскурсійна пропаганда”.

Висновки

У радянський період екскурсійна справа розвивалась, відбиваючи в тематиці екскурсій досягнення Радянської держави у будівництві розвинутого соціалізму.

Комуністична партія Радянського Союзу постійно контролювала і спрямовувала розвиток екскурсійної діяльності. За 40 післявоєнних років було прийнято понад 70 партійних і урядових постанов із питань туристсько-екскурсійної діяльності.

Суспільно-політичні події країни завжди були великим стимулом у розвитку екскурсійної роботи, розширенні екскурсійної тематики, що знаходило практичне втілення у створенні нових екскурсійних маршрутів.

В умовах загострення ідеологічної боротьби між соціалізмом і капіталізмом радянська політична система відводила екскурсійній діяльності особливе місце. Екскурсійні установи повинні були активно допомагати партійним організаціям у комплексному вирішенні завдань комуністичного виховання різних груп населення, особливо молоді, добиватись, щоб екскурсії стали важливим і ефективним засобом ідейно-виховної і культурно-масової роботи, активною формою усної політичної агітації, ідеологічного впливу на маси.

Важливим завданням в екскурсійній роботі було дотримання основних принципів партійної пропаганди: партійності, науковості, зв’язку з життям, дохідливості, класового підходу до явищ суспільного життя, непримиренності до буржуазної ідеології і моралі.

Екскурсовод – головна особа екскурсії – розглядався як боєць ідеологічного фронту.

3. З моменту проголошення незалежності молода українська держава впевнено стала на шлях розбудови власної туристичної галузі. За час, що минув, завершується процес переорієнтації вітчизняного туризму з частини народногосподарського комплексу колишнього СРСР у високорозвинену галузь, що відповідає сучасному стану ринкового середовища, вимогам ефективного використання наявних туристських ресурсів.

Нині в Україні під охороною держави перебувають понад 140 тис. нерухомих пам’яток історії та культури, а саме:

понад 64 тис. пам’яток археології;

понад 54 тис. пам’яток історії;

близько 7 тис. пам’яток монументального мистецтва;

близько 15 тис. пам’яток містобудування і архітектури.

Сьогодні одна за одною зникають “білі плями” багатовікової історії українського народу. В поверненні народові його історичної національної пам’яті важливе місце належить екскурсійним маршрутам.

Екскурсія є важливим засобом вивчення історії рідного краю, залучення широких верств населення, насамперед, учнів, молоді до пізнання історико-культурної спадщини, яку залишили нам попередні покоління.

Об’єктивне і всебічне вивчення історії, історико-культурної спадщини мають стати основою організації екскурсійної справи в Україні на сучасному етапі.

Інтерес населення до вітчизняної історії, історико-культурної спадщини все більше зростає. Великою популярністю, насамперед серед молоді, користуються туристсько-екскурсійні маршрути “Козацькі Січі”, “Фортеці й замки України”, “Монастирі України”, “Гетьманські столиці”, “Коліївщина” та ін.

Великою популярністю користуються поїздки до давніх міст Білгорода-Дністровського, Києва та Чернігова, овіяних легендами Чигирина та Батурина.

Значний інтерес у туристів викликають тури по шляхах становлення та розвитку Київської Русі, екскурсії за численними туристсько-екскурсійними маршрутами мережі “Намисто Славутича”.

Як свідчить статистика, число екскурсантів зростає з року в рік: 1995 – 10 млн. чол., 1998 – вже 13 млн. У 2001 році кількість екскурсантів сягнула 18,96 млн. осіб. Але це складає лише близько 30% від екскурсійної аудиторії 80-х років. Мало ще залучаються до екскурсій учні, студенти, сільські мешканці та інші категорії населення.

Сьогодні, коли немає