Звичайно, офіційно питання про відкриття Товариства пролетарського туризму в Україні вирішувалося на державному рівні. Велику організаційну роботу в цьому напрямку проводило Постійне Представництво УСРР при Раднаркомі СРСР. Воно готувало документи, надсилало листи Раді Народних Комісарів, Народному Комісаріату освіти України з впевненістю, що вони повністю підтримують нове Товариство пролетарського туризму. ЗО листопада 1929 року такого листа було надіслано Наркомосвіті УСРР. Але відповідь НКО була неоднозначною. У ній відчувалося протистояння централізації.

Наркомосвіти послідовно відстоював самостійність Українського мішаного пайового екскурсійного товариства. У грудні 1929 року в черговому листі до Москви він відзначав, щодо Статуту потрібно внести пункт про те, що Українське мішане пайове екскурсійне товариство і Товариство пролетарського туризму повинні все робити разом. 10 грудня 1929 року Наркомосвіти звернувся до Постійного Представництва УСРР при Раднаркомі СРСР не з проханням, а вже з вимогою: “Протестуйте проти втручання Товариства пролетарського туризму і екскурсій РРФСР у справи України”. Особливо це стосувалося пільгового забезпечення екскурсійних груп, в основному школярів, студентів. Пільги надходили дуже погано. Відчуваючи свою правоту в допомозі організації пізнавального туризму малозабезпеченим екскурсантам, Наркомосвіти навіть вимогливо наполягав на пільгах Українського екскурсійного товариства”. Мова, звичайно, йшла про збереження УМПЕТу. Цього можна було домогтися активізацією його діяльності, яка, на той важкий для країни час, дуже залежала від пільгового забезпечення. 31 грудня 1929 року Наркомосвіти надіслав листа до Адміністративного управління Народного Комісаріату внутрішніх справ з приводу Статуту Товариства пролетарського туризму. З нього ми бачимо, що НКО залишився при своїй думці про те, що нове Товариство повинно працювати тільки в контакті з Українським мішаним пайовим екскурсійним товариством, яке своєю організаційною діяльністю сприяло розвитку екскурсійної справи та вихованню населення України. Всі комерційно-господарські операції мав право здійснювати тільки УМПЕТ, до якого повинні були увійти представники від нового Товариства. Рада Народних Комісарів України, наскільки це було можливо в той заполітизований період, також відстоювала самостійність УМПЕТу. Але 8 березня 1930 року Рада Народних Комісарів Союзу РСР прийняла Постанову “Про об’єднання акціонерного Товариства “Радянський турист” з Товариством пролетарського туризму і створення Всесоюзного добровільного товариства пролетарського туризму і екскурсій”. Відповідно до цієї Постанови, всі державні установи, які входили до акціонерного товариства “Радянський турист”, повинні були увійти до нового Товариства. Діяльність Всесоюзного товариства пролетарського туризму і екскурсій розповсюджувалася на всю територію СРСР. Його основу складали республіканські відділення. Відстоювати надалі самостійність УМПЕТу було неможливо. 26 березня 1930 року секретаріат ЦК КП(б) України прийняв Постанову “Про організацію Товариства пролетарського туризму та екскурсій”. У ній відмічалося, що з метою розвитку екскурсійної роботи в Україні потрібно організувати Товариство пролетарського туризму та екскурсій. І, погодившись з основними принципами Товариства, які були ухвалені РНК СРСР від 8 березня 1930 року, УМПЕТ реорганізувати. Курс, спрямований на реорганізацію УМПЕТу і створення Всеукраїнського товариства пролетарського туризму, отримав повну підтримку уряду, зокрема Постановою Ради Народних Комісарів УСРР від 24 червня 1930 року. Така різка зміна позиції Українського уряду щодо до УМПЕТу була примусовою. В акції, спрямованій на знищення Українського мішаного пайового екскурсійного товариства, виявилися задіяними як державні, так і недержавні структури. Всеукраїнська Рада профспілок також прийняла на одному з засідань рішення про обов’язкове входження УМПЕТу до Товариства пролетарського туризму. До обговорення цього питання залучалася громадськість шляхом винесення його на сторінки преси.

До першого з’їзду Всеукраїнського товариства пролетарського туризму функції центральної Ради Товариства виконувало організаційне бюро. На нього також було покладено виконання важливого завдання: підготувати п’ятирічний план роботи Товариства. Члени оргбюро активно пропагували Товариство. Всю свою діяльність оргбюро спрямувало на те, щоб УМПЕТ якнайшвидше увійшов до нового Товариства. Події, пов’язані з реорганізацією УМПЕТу, надалі розгорталися дуже швидко. На 25 червня 1930 року було призначено проведення сумісного засідання організаційного бюро Товариства пролетарського туризму і екскурсій з Правлінням УМПЕТу, на якому Правління повинно було звітувати про свою роботу. Але таке засідання потрібно було провести тільки формально. 2-го липня 1930 року Рада Народних Комісарів УСРР знову провела спеціальне засідання, на якому розглядалося питання про затвердження Всеукраїнського товариства пролетарського туризму і екскурсій або Укртуре (саме таку кінцеву офіційну назву воно отримало) і про передачу в його повне користування матеріальної бази УМПЕТу. Укртуре створювалося на засадах добровільного членства, а також за участю центральних і місцевих установ, підприємств, кооперативних, професійних і громадських організацій. Після такого офіційного затвердження організаційне бюро Всеукраїнського Товариства пролетарського туризму і екскурсій повело активну боротьбу за свою незалежність від Народного Комісаріату Освіти УСРР. З цього питання бюро надіслало свої висновки Народному комісаріату внутрішніх Справ УСРР. У них бюро висловило своє категоричне ствердження про те, що за Народним Комісаріатом освіти УСРР повинно залишитися тільки методичне керівництво, а в загальному, Укртуре як добровільне товариство підлягає керівництву тільки зі сторони з'їзду Товариства, ВЦРПС та ЦК ЛКСМ України.

Структурно Укртуре будувалося на основі організаційних засад Російського Товариства пролетарського туризму, вищим керівним органом якого був з’їзд, а на чолі – Центральна Рада. При Раді працювали секретаріат і шість відділів: організаційно-плановий, агітаційно-пропагандистський, науково-методичний, редакційний, оперативно-господарчий, фінансово-розрахунковий. Кожен