З метою залучення ще більшої кількості екскурсантів, бюро проводило попередній продаж квитків до всіх причалів Дніпровського і Волзького пароплавства, до всіх портів Кримсько-Кавказького узбережжя.
Черкаське екскурсійне бюро здійснювало свою діяльність при Окружному музеї ім. Т.Г.Шевченка. Воно обслуговувало міських екскурсантів і тих, які приїжджали з усієї Шевченківської округи та інших округ України. Учасниками екскурсій в основному були учні, а також вчителі, військові та робітники підприємств. Черкаське бюро прагнуло підтримувати постійний зв’язок з екскурсійними бюро інших міст, особливо з столичним, Харківським. З цією метою в квітні 1926 року його співробітники надіслали листа зі зверненням до екскурсбюро при Всеукраїнському Соціальному музеї ім. тов. Артема. В ньому було прохання повідомити, в яких формах їх взаємозв’язок може бути встановлений. Також черкащани просили надіслати Положення про екскурсбюро та інші керівні матеріали, кошториси нових маршрутів, зразки оформлення списків екскурсантів. Запитували і проте, як організаційно в Харкові побудовано обслуговування екскурсантів. Черкаське бюро проводило як місцеві екскурсії в межах своєї округи, так і далекі. З січня до жовтня 1928 року в екскурсіях до Канева на могилу Т.Г.Шевченка взяло участь 1.130 екскурсантів, до Києва в трьох екскурсіях – 80 екскурсантів, до Дніпропетровська і Дніпрельстану у двох екскурсіях – 108 екскурсантів, в екскурсії до Кременчуга – 29 екскурсантів. Крім організованих екскурсійних груп, бюро обслуговувало і окремих туристів. Різнопланові екскурсії пропонувало своїм екскурсантам Полтавське екскурсбюро, яке також працювало при державному музеї. Під час екскурсій можна було оглянути місто та його околиці, відвідати музеї та ознайомитися з виробничим процесом найбільших підприємств Полтави. У Дніпропетровську діяло екскурсійне бюро Окрполітосвіти. Воно займалося екскурсійним обслуговуванням туристів, забезпечувало їм проживання та харчування. У Херсоні екскурсії та притулок туристам надавало екскурсійне бюро, що діяло при Центральному селянському будинку. Активно розгортало свою діяльність Житомирське екскурсійне бюро. Воно приймало і забезпечувало екскурсійним обслуговуванням екскурсантів з Києва та інших міст України.
Екскурсійний рух стрімко зростав і починав набувати тенденцій неконтрольованої самодіяльності, що дезорганізовувало планову роботу екскурсійних бюро. Туристські групи часто прибували до них без попередньої домовленості, не дотримуючись графіка прийому, і тому не могли отримати обслуговування на потрібному рівні або зовсім залишалися без нього. Такий чинник негативно впливав на загальний розвиток екскурсійної справи і зумовив необхідність організаційного зміцнення екскурсійного руху та встановлення контролю над ним. У зв’язку з цим, перед екскурсійними бюро були поставлені вимоги сконцентрувати увагу на дотриманні ними правил прийому екскурсійних груп.
Правила затверджувалися і запроваджувалися спочатку в центрі, у Москві, а потім як керівні матеріали передавалися в усі республіки. їх чітке виконання особливо стосувалося тих екскурсійних груп, які планували подорожі з України до столиці СРСР, адже в основу розроблених правил було покладено досвід роботи Об’єднаного Екскурсійного Бюро РРФСР. Група повинна була попередити бюро про своє бажання відвідати Москву не пізніше, ніж за 12-15 днів, і виїжджати тільки після отримання згоди на прийом. Щоб забезпечити собі проживання, харчування та екскурсійне обслуговування, група висилала завдаток у п’ять карбованців на кожного екскурсанта. Залишок необхідної суми сплачувався в день приїзду. В листі-заяві до екскурсбюро потрібно було сповістити дату і годину приїзду, кількість днів перебування в Москві, кількість екскурсантів, теми екскурсій, які цікавили екскурсантів. Після отримання дозволу від Московського екскурсбюро на прийом група надсилала список екскурсантів. Вартість організації повного
