Держкоммолодьспорттуризм поділявся на три департаменти. Серед них був і Державний департамент туризму і курортів, до складу якого входили Управління організації туризму й Управління розвитку туристичної індустрії та інвестицій.

22 листопада 2000 р. Указом Президента України Держкоммолодьспорттуризм, до складу якого входив Державний департамент туризму і курортів, було реорганізовано. 14 грудня 2001 р. Указом Президента України створено Державну туристичну адміністрацію України.

Важливим кроком у створенні правових засад дитячо-юнацької туристської діяльності стало прийняття 15 вересня 1995 р. Верховною Радою України Закону України «Про туризм» Про туризм: Закон України від 15.09.95 № 324/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 31. - Ст. 241. - С. 705-717, який накреслив стратегічну лінію і конкретні завдання розвитку туристичної сфери, став свідченням посилення уваги з боку законодавчої та виконавчої гілок влади до туристичної галузі в цілому, її проблем і перспектив.

Цей Закон визначає загальні правові, організаційні, виховні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму. Метою Закону є створення правової бази для становлення туризму як високорентабельної галузі економіки та важливого засобу культурного розвитку громадян, забезпечення зайнятості населення, збільшення валютних надходжень, захист законних прав та інтересів туристів і суб'єктів туристичної діяльності, визначення їхніх обов'язків та відповідальності.

Дія цього Закону поширюється на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, на фізичних осіб, діяльність яких пов'язана з наданням туристських послуг, а також на громадян, які їх отримують.

Держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки і створює сприятливі умови для туристичної діяльності. Державна політика в галузі туризму визначається Верховною Радою України. Одним з основних напрямків державної політики в галузі туризму є: запровадження пільгових умов для організації туристської та екскурсійної роботи серед дітей, підлітків, молоді, інвалідів та малозабезпечених верств населення.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про туризм» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 13 березня 1996 р. № 322 «Про Національну раду по туризму» і затвердив положення про неї.

Сприятимуть розвитку дитячо-юнацького туризму в Україні й Укази Президента України: від 28 вересня 1996 р. № 880/96 «Про Фонд «Намисто Славутича»; від 21 вересня 1998 р. № 1047/98 «Про День туризму», який відзначається в Україні на державному рівні щороку 27 вересня; від 10 серпня 1999 р. № 973/99 «Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року»; від 14.12.2001 р. № 1213/2001 «Про заходи щодо забезпечення реалізації державної політики у галузі туризму», а також Послання Президента України до Верховної Ради України від 23 лютого 2000 р. № 276а/2000 «Україна: поступ у XXI сторіччя. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000—2004 роки», постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1999 р. № 728 «Про заходи подальшого розвитку туризму».

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. було затверджено Програму розвитку туризму в Україні до 2005 р.

29 квітня 2002 р. було прийнято нову постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки».

В Указі Президента “Про Нацiональну доктрину розвитку освiти” вiд 17 квiтня 2002 року № 347/2002 в розділі ІІ “Мета i прiоритетнi напрями розвитку освiти” пункті 2 також вказано, що держава повинна забезпечувати: розвиток дитячого та юнацького спорту, туризму.

Наприкінці 2003 навчального року Міністерством освіти України виданий наказ про організації екскурсійних поїздок у рамках шкільних програм.

2.2. Організація дитячо-юнацького туризму

Допомога з боку держави необхідна зараз для подальшого розвитку дитячого і молодіжного туризму. Сьогодні дуже не популярно просити в кого-небудь допомоги. Але у визначених випадках її варто не просити, а вимагати. На перший погляд, увага до проблематики туризму досить пильна. Є і укази Президента України, і парламентські слухання про стан і заходи для розвитку туризму, і увага до нашої країни з боку Всесвітньої туристської організації, у тому числі і приїзд в Україну генерального секретаря ВТО. Але у відношенні дитячого туризму за останні роки не було прийнято жодного законодавчого документа. Необхідність щонайменше постанови Кабміну, Верховної Ради або спільного документу цих органів вищої влади давно назріла. У ньому повинні бути чітко визначені задачі туристичних фірм і державних органів у цій сфері, відповідальність за роботу. Адже спостерігається парадокс: для випуску спиртних напоїв або виробництва тютюнових виробів потрібно одержати від держави ліцензію. А для заняття дитячим і молодіжним туризмом спеціальна ліцензія не потрібна. І будь-який дилетант, вважаючи цей бізнес легким і прибутковим, може взятися за нього, не піклуючись про те, що тут необхідні добре навчені керівники, висококваліфікований персонал, що працює з дітьми, страхування дітей на турмаршруті. Адже в подорожі дитину очікують не тільки приємні зустрічі і враження, але також підстерігають травми, хвороби та інше. І все це необхідно передбачати і запобігти.

Сучасний дитячий і молодіжний туризм у значній мірі втратив свою виховну функцію. А тим часом як виховний фактор дуже ефективний. Спроби виховувати прямолінійно дають лише незначний ефект, а найчастіше і зворотний очікуваному результат. А за допомогою походів, поїздок, екскурсій, пізнання природи, пам'ятників старовини можна формувати особистість. Однак багато оздоровчих установ страждають відсутністю виховної програми. Їхня основна мета — забезпечити дитину спальним місцем, здоровим харчуванням і безпечним купанням. Повернутися до методів виховної роботи піонерських таборів вже неможливо, але цілком виключивши те позитивне, що було в піонерському житті, суспільство досить відчутно обділило дітей. Адже саме