та програму аудиту.
Планування аудиту необхідні тому, що це надає можливість аудитору одержати достатню кількість інформації про стан справ підприємства клієнта, уникнути непорозумінь з клієнтом на основі одержаної необхідної кількості інформації дати обґрунтований висновок і звести до мінімуму правові зобов’язання. При плануванні аудиторської перевірки враховується і аудиторський ризик.
Стосовно програми, то в ній вказується зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур, та містить перелік об’єктів аудиту по напрямах, у відповідності з часом який необхідно витратити на кожен напрям аудиту. Планування здійснюється у відповідності з НМА №3 “Планування аудиту”.
При одержанні аудиторських свідчень процедурами перевірки на суттєвість аудитор оцінює розмір достатності та компетентності аудиторських свідчень одержаних шляхом таких процедур, разом з будь-якими даними одержаними в результаті тестів систем контролю, для обґрунтування тверджень фінансової звітності.
По багатьох об’єктах контролю аудитор встановлює їх загальний стан. Для цього використовує наступні прийоми: спостереження, опитування, підтвердження, інспекція, підрахунок, вивчення.
Спостереження це безпосереднє візуальне спостереження аудитора за процедурами, процесами, огляд цінностей, приміщень тощо. Під час його проведення особисто аудитор не здійснює підрахунків, записів чи інших дій.
Стосовно опитувань, то це дуже поширений прийом аудиту, який полягає в усному чи письмовому опитуванні компетентних осіб як на самому підприємстві, так і за його межами (анкети, які застосовуються для вивчення і оцінки структури внутрішнього контролю на підприємстві та ін.).
Під інспекцією аудиту розуміють перевірку документів що належать до господарських операцій та залишків на рахунок бухгалтерського обліку.
Прийом підтвердження використовується аудитором для отримання письмових відповідей від третіх (осіб) сторін, щодо здійснення певних господарських операцій, залишків на рахунок бухгалтерських обліку та іншої облікової інформації.
Підрахунок використовується аудитором для арифметичної точності джерел інформації (первинних облікових документів, реєстрів, форм звітності) або у виконанні аудитором незамінних розрахунків. Цей прийом поєднується з вивченням, тобто дослідженням документів, записів, тощо.
Здійснюючи аудиторську перевірку поточних зобов’язань підприємства основними завданнями аудитора виступають:
оцінка стану розрахунково платіжної дисципліни за всіма видами розрахунків з кредиторами підприємства;
встановлення достовірності даних бухгалтерського обліку операцій із зобов’язаннями;
встановлення наявності правильності оформлення і дотримання умов договорів та інших документів, що визначають право та обов’язки сторін з постачання матеріальних запасів, виконання робіт (надання послуг);
аналіз правильності повноти отримання оплати за придбаний матеріальні запаси, їх оприбуткування;
встановлення причини утворення заборгованості, давності її виникнення і реальності отримання;
встановлення своєчасності розрахунків із бюджетом, перерахування заборгованості кредиторам;
Оцінка системи розрахунків з персоналом, що діє на підприємстві, та її ефективності, синтетичного та аналітичного обліку операцій з оплати праці та розрахунків з персоналом підприємства за період, що перевіряється;
Встановлення правильності організації обліку робочого часу і виробітку (виконаного обсягу робіт) на підприємстві; обґрунтованості нарахування заробітної плати проведення отримань з неї;
Оцінка повноти відображення здійснених операцій в бухгалтерському обліку і перевірка правильності відображення по статтях балансу відповідних залишків заборгованості;
Перевірка дотримання податкового законодавства по операціях, пов’язаних із розрахунками з оплати праці, з позабюджетними фондами, за соціальним страхуванням та забезпеченням;
Встановлення дотримання чинного законодавства, правовірності, доцільності та обґрунтованості управлінських рішень відповідальних посадових осіб при здійсненні розрахункових операцій з постачальниками, бюджетом, персоналом підприємства, іншими кредиторами;
розробка заходів з реалізації результатів контролю з метою попередження зловживань і порушень.
Для виконання поставлених завдань аудитором застосовується два основні методи: інвентаризація та документальний контроль.
Інвентаризація – це перевірка фактичної наявності господарських засобів і їх відповідності даних бухгалтерського обліку.
Метою проведення інвентаризації поточних зобов’язань є встановлення правильності розрахунків з кредиторами, обґрунтованості сум кредиторської заборгованості, виявлення реальності заборгованості, перед персоналом підприємства з оплати праці і за іншими операціями.
Специфіка процесу інвентаризації полягає в тому, що перед з суто бухгалтерською інформацією перевіряється відповідність здійснених операцій законодавчо-правовим нормам.
Об’єктами інвентаризації при цьому виступають дані щодо стану розрахунків по зобов’язаннях на певну дату, а також кошти кредиторської заборгованості, в розрахунках за невідфактурованими поставками, розрахунків за недостачами і втратами, з персоналом підприємства, за претензіями, одержаними кредитами та позиками.
***Під час проведення інвентаризації кредиторської заборгованості комісія оформляє виписки, які характеризують (вказують) на реальне існування кредиторської заборгованості. Також комісією посилаються запити про надання розрахунково-платіжних документів за невідфактурованими поставками до постачальників, які підтверджують про наявність або не існування такої заборгованості.
Якщо розбіжності за розрахунками, виявлені під час проведення інвентаризації на дату складання балансу не усунену або вони залишились не з’ясованими, то також сторона визнає правильним і відбирає в балансі ті суми заборгованості, які підтверджуються даними бухгалтерського обліку.
