1)

2)

3)

4)

5) проектування зв'язків між ланками при спільному виконанні робіт певного виду.

Взаємозв'язки між регіонами України в умовах ринкових відносин повинні регулюватися угодами, які забезпечуватимуть рівноправ'я, взаємну зацікавленість. Самостійність підприємств і організацій, наприклад, області щодо розвитку співробітництва з підприємствами інших регіонів країни і за кордоном передбачає, що органи управління стимулюють і координують ці зв'язки. Продукція і послуги, які перевищують державне замовлення і задовольняють потреби області, теж залучають у відносини ринкового обігу з іншими регіонами та зарубіжними країнами.

Перехід регіону до ринку і економічної самостійності передбачає розповсюдження ринкових відносин на рівні об'єднань і підприємств, розширення приватизованого сектора. Свою виробничу і соціальну діяльність трудовий колектив здійснює за рахунок зароблених коштів, забезпечуючи соціальний розвиток колективу, формування сучасної матеріально-технічної бази і соціальної сфери, утворення сприятливих можливостей для високопродуктивної праці, послідовне здійснення принципу розподілу по праці, соціальну справедливість, охорону І поліпшення навколишнього середовища. При цьому розвиток форм самоуправління трудового колективу, які утворюють глибоко особисту зацікавленість у результатах виробничо-господарської діяльності, стає умовою дієвості госпрозрахунку. На практиці це означає пріоритет інтересів соціального розвитку.

Таким чином, перехід до ринкових відносин і економічної самостійності регіонів потребує докорінної зміни існуючої організації управління, планування, форм і методів планомірного регулювання процесів соціального розвитку території та її структурних елементів.

Нами пропонується схема реалізації програми забезпечення умов переходу до ринку всіх відносин і ліквідації збитковості господарювання.

Досвід розробки і реалізації планів соціального розвитку області І трудових колективів виявив неспроможність існуючої практики, її невідповідність сучасним вимогам.

Зміни в структурі управління і системі планування повинні відображати зростання самостійності регіонів та підприємств, цілеспрямованість впливу на них засобами економічних методів, розвиток форм І сфер самоуправління трудових колективів і приватного сектора.

Як показує практика, розгляд такої складної проблеми необхідно здійснювати комплексно. Сам по собі ринок (ринкові відносини) проявляються:—

у сфері товарообміну, діяльність якої спрямована на забезпечення насамперед населення товарами народного споживання;—

у сфері обміну засобами виробництва, призначення якої — сприяти формуванню раціональних напрямів розвитку галузей народного господарства;—

у сфері обміну цінних паперів, яка покликана сформувати систему раціонального грошового обІїу, всіх грошових ресурсів;—

у координації та регулюванні в сфері трудових ресурсів, яка забезпечить раціональне використання висококваліфікованих кадрів, соціальний захист трудящих тощо (рис.8.3). Однак у перехідний період вважаємо за необхідне: — визначити по кожній галузі регіону конкретні цілі із взаємним урахуванням специфіки життєдіяльності регіону і галузі;—

інвентаризувати основні виробничі та інші фонди, визначитися у майнових фондах регіону тощо;—

розробити конкретні напрями та дати методичні поради щодо розвитку малого бізнесу, міжгалузевих і міжрегіональних зв'язків;—

продовжити роздержавлення власності і приватизацію, впровадження прогресивних форм організації праці; — удосконалити систему ціноутворення;

—

Однією з ефективних форм організації процесу управління в умовах ринкових відносин повинна стати його стандартизація. Вона являє собою сукупність регламентів і нормативів поетапної взаємодії ланок в процесі управління, встановлює міру й характер такої взаємодії, чим звільняє лінійних керівників від поточного узгодження при розв'язанні багатьох типових проблем управління. Стандарти можуть мати вигляд технологічних або процедурних карт, які 'мають статус організаційного регламенту чи нормативу.

Це — основні, стратегічні напрями підшговчої роботи. Питання тактики в кожній галузі народного господарства, в кожній сфері діяльності мають свою специфіку. Зокрема, особливою складністю відзначаються проблеми соціального захисту населення при переході до ринкових відносин. На їхнє розв'язання спрямовані державні програми.. Ми пропонуємо лише окремі елементи цієї системи. Вона передбачає переважно способи захисту та джерела їх покриття (фінансування).

У цілому соціальний розвиток здійснюється відповідно до спеціально розроблених планів.

Безперечно, організаційно-економічні та соціальні передумови впровадження регіонального госпрозрахунку і ринкових відносин потребують суттєвих змін і доповнень в існуючих методиках управління економікою.