2. Розрізняють такі види лізингу:

1. За строком використання об’єкта лізингу:

а) оперативний лізинг – це лізингова угода, при якій витрати лізингодавця пов’язані з придбанням та утриманням об’єктів, що здаються в лізинг, не покриваються орендними платежами впродовж одного лізингового контракту;

б) фінансовий лізинг – це лізингова угода, яка передбачає впродовж періоду своєї дії виплату лізингових платежів, що покривають повну вартість обладнання чи більшу її частину, додаткові витрати і прибуток лізингодавця.

2. За складом учасників лізингу буває:

а) прямий;

б) непрямий.

3. За масштабом поширення лізингових відносин лізинг поділяється на:

а) внутрішній;

б) міжнародний.

Міжнародний лізинг поділяється на:

1) експортний лізинг – це вид лізингу, при якому постачальник чи виробник майна і лізингова компанія знаходиться в одній країні, а лізингоотримувач в іншій;

2) імпортний лізинг – це вид лізингу, за умовами якого лізингова компанія знаходиться в країні лізингоотримувача, купує об’єкти лізингу в іноземної фірми, а потім надає його в користування вітчизняному лізингоотримувачу;

3) транзитний лізинг – це угода, всі учасники якої знаходяться в різних країнах. Це найбільш складний вид операцій для лізингових компаній тому, що вимагає втручання законодавства кожної з країн.