№ 1533-111 прийнято Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», який набирає чинності з 1 січня 2001 р.
Соціальне страхування по безробіттю передбачає матеріальне забезпечення:
допомога по безробіттю, у тому числі одноразова виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;
допомога при частковому безробіттю (вимушеному тимчасовому скороченню нормальної або встановленої законодавством тривалості робочого часу, перерв в отриманні заробітку або скороченню його розміру у зв'язку з тимчасовим припиненням виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру);
матеріальна допомога в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;
матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному і непрацездатним особам, що знаходяться на його утриманні;
допомога по працевлаштуванню, у тому числі надання роботодавцю дотації на створення робочих місць;
допомога на поховання у випадку смерті безробітного або особи, що знаходиться на його утриманні.
Управління страхуванням на випадок безробіття здійснюється Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Розміри страхових внесків встановлюються на календарний рік:
для роботодавця — в процентах до суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат (у тому числі в натуральній формі), що підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян;
для найманих працівників — у процентах до суми оплати праці, які включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні і компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян;
для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно - фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності — в процентах до суми оподатковуваного доходу (прибутку).
Страхові внески на соціальне страхування на випадок безробіття платники сплачують одночасно з одержанням коштів в установах банку на виплату заробітної плати і зараховуються на рахунок Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Облік розрахунків по внесках на соціальне страхування на випадок безробіття підприємства (платники внесків) ведуть на рахунку 653 «За страхуванням на випадок безробіття». На суму нарахованих внесків у бухгалтерському обліку роблять запис по кредиту рахунка 653 «За страхуванням на випадок безробіття» і дебету рахунків:
23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін. (на суму внесків, визначених до основної і додаткової заробітної плати, нарахованої працівникам);
«Розрахунки за заробітною платою» (на суму внесків, утриманих із заробітку працівників).
Перерахування страхових внесків до Фонду соціального страхування на випадок безробіття відображається платниками збору по дебету рахунка 653 «За страхуванням на випадок безробіття» в кореспонденції з кредитом рахунка ЗІ «Рахунки в банках».
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положень по застосуванню Закону України "Про зайнятість населення" від 27.04.98 № 578 встановлено, що працівникам, трудовий договір яких було розірвано за ініціативою власника у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, які зареєстровані в службі зайнятості населення, допомога по безробіттю призначається з 8-го дня після реєстрації, а виплата допомоги відкладається і виплачується з наступного дня після закінчення 3-місячного строку збереження середньої заробітної плати за останнім місцем роботи в процентах до середньої заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу (вводиться з 01.01.2001 р.): до 2 років — 50%, від 2 до 6 років — 55% від 6 до 10 років — 60%, більше 10 років — 100% середнього заробітку.
Допомога виплачуватиметься залежно від тривалості безробіття в процентах до відповідного розміру: перші 90 календарних днів — 100%, протягом наступних 90 календарних днів — 80Уо;у подальшому — 70%.
Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.
Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до набуття права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.
Допомога по безробіттю не може перевищувати середню заробітку плату, яка склалася в галузі економіки відповідної галузі за минулий місяць, і бути нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Фондом може надаватися дотація роботодавцям на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних за направленням державної служби зайнятості в розрахунку на рік.
Облік розрахунків по обов'язковому державному пенсійному страхуванню
Порядок нарахування й обліку збору на державне пенсійне страхування регламентується Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97 № 400 (з наступними доповненнями і змінами), Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування і які не враховуються при визначенні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій» від 18.05.98 №697, Інструкцією про порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 03.06.99 № 4-6.
Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено ставки збору на пенсійне страхування в таких розмірах:
1. Для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських організацій, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, - 32% від фактичних витрат на оплату праці працівників, які вилучають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і