3. Відповідно до чинного законодавства українське спільне підприємство може бути створене:

1) шляхом його заснування;

2) в результаті придбання іноземним інвестором частки у діючому підприємстві без іноземної інвестиції;

3) в результаті придбання юридичною чи фізичною особою України частки участі у підприємстві зі 100% іноземною інвестицією.

Процес створення спільних підприємств на території України включає такі послідовні етапи:

1. Розробка позицій українського партнера з питань створення спільного підприємства, вибір сфери діяльності.

2. Пошук і вибір іноземного партнера. Спільні підприємства можуть створюватися на основі:

а) роботи з потенційними зарубіжними партнерами, тобто як подальший етап експортно-іноземних операцій або поглиблення науково-технічної, виробничої кооперації;

б) ЗЕД з іншими зарубіжними партнерами. Український учасник для створення спільного підприємства має розробляти відповідну систему критеріїв (показників) за допомогою яких він підбере певну кількість фірм для подальшого вивчення. До таких показників відносять:

- показники ефективності діяльності підприємства;

- численність працівників на підприємстві;

- співвідношення між власним і запозиченим капіталом;

- співвідношення між основним і оборотним капіталом.

Після того як будуть відібрані 3-4 найбільш відповідні фірми українське підприємство направляє їм офіційні запити, в яких викладаються загальні вимоги до створюваного спільного підприємства.

3. Підписання протоколу про наміри. Протокол про наміри складається на попередніх переговорах між сторонами і може містити таку інформацію:

- загальний обсяг виробництва та об’єм поставок на внутрішній та зовнішній ринок;

- розмір статутного фонду та частка учасників в ньому;

- загальні вимоги до технологічного устаткування;

- наявність кваліфікованої робочої сили та ін.

4. Розробка техніко-економічного обґрунтування (бізнес-план) і його узгодження партнерами.

5. Підготовка установчих документів. Для створення спільного підприємства необхідно розробити установчі документи: статут та засновницький договір.

Основні розділи статуту спільного підприємства:

1. Учасники, назва та адреса підприємства

2. Мета створення і предмет діяльності підприємства

3. Юридичний статус підприємства

4. Майно, статутний фонд підприємства

5. Визначення і розподіл прибутку, покриття збитків

6 Фонди підприємства

7. Філії, представництва і дочірні підприємства

8. Фінансова діяльність, облік і звітність

9. Органи управління і контролю

10. Вищий орган підприємства

11. Виконавчий орган підприємства

12. Ревізія і контроль

13. Припинення діяльності підприємства

6. Створення статутного фонду. Статутний фонд є основою для майбутньої діяльності спільного підприємства. Від частки учасників в статутному фонді в більшості випадків залежить розподіл прибутку.

7. Державна реєстрація спільних підприємств – здійснюється у валютно-економічному управлінні міністерства фінансів України. Для державної реєстрації необхідно подати такі документи:

1) письмова заявка одного із учасників;

2) погодження обласного виконкому на створення та розміщення спільного підприємства (для міста Києва погодження міськвиконкому);

3) погодження українського учасника на створення спільного підприємства;

4) нотаріально завірені копії установчих документів;

5) техніко-економічне обґрунтування створення спільного підприємства;

6) документи, що підтверджують реєстрацію іноземного партнера як юридичної особи.

Валютно-економічне управління видає свідоцтво про реєстрацію спільного підприємства.