1. Після прийняття декларації про державний суверенітет Україна самостійно визначає митну політику, створює власну митну систему та здійснює митне регулювання. Митне регулювання на території України здійснюється відповідно до митного кодексу, закону України “Про єдиний митний тариф” та на основі міжнародних договорів.

Єдина митна політика – це територія України, в тому числі території штучних островів, установок та споруд, що створюються в економічній морській зоні, над якими Україна має виняткову юрисдикцію щодо митної справи. Митний кодекс України збігається із державним кордоном, за винятком меж спеціальних митних зон.

Митний кордон України складає 7190 км.

Митне регулювання – це відносини, які виникають між державою і суб’єктами ЗЕД з приводу перетинання національного кордону товарами, капіталами, послугами та робочою силою.

Митне регулювання передбачає встановлення митних податків, митних зборів, процедур митного контролю та організацію діяльності митних органів.

Основним митними органом митного контролю є державна митна служба, вона складається з регіональних митниць, митниць, митних постів та митних варт.

Основні завдання державної митної служби:

1) захист економічних інтересів України;

2) сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв’язків;

3) контроль за дотриманням митного законодавства;

4) вдосконалення митного контролю та митного оформлення;

5) боротьба з контрабандою, здійснення заходів щодо запобігання порушенню митних правил.

Митному контролю підлягають усі товари і транспорті засоби, що переміщуються через митний контроль України.

Митний контроль включає три стадії:

1. Заповнення митних документів суб’єктами ЗЕД;

2. Проведення митного огляду товару;

3. Отримання товару з митниці та сплата мита.

Службові особи митниці з метою здійснення митного контролю, мають право доступу на територію чи в приміщення будь-якого підприємства, де знаходяться предмети, що підлягають митному контролю.