Сутність фінансів підприємств, принципи їх організації та зміст

У фінансовій системі держави головною, визначальною її ланкою

є фінанси підприємств, оскільки вони функціонують у сфері суспіль-

ного виробництва, в якій створюються матеріальні блага, валовий

внутрішній продукт (ВВП) і національний дохід суспільства, а також

формується основна частина фінансових ресурсів держави.

Розподіл і перерозподіл створюваних матеріальних і духовних

благ у грошовій формі здійснюються за допомогою фінансів шляхом

формування цільових грошових фондів у відповідних галузях народ-

ного господарства.

Використання фінансів дає можливість підприємствам сфери ма-

теріального виробництва забезпечити безперервність процесу

відтворення, вирішення виробничих, економічних та соціальних зав-

дань, формування централізованих і децентралізованих фондів гро-

шових коштів на рівні як держави, так і суб’єктів господарювання.

Економічну сутність фінансів підприємств розкриває сукупність

грошових відносин, які виникають у суб’єктів господарювання у

процесі їх створення і здійснення ними виробничо-фінансової діяль-

ності. Це грошові відносини:

між підприємствами та їх засновниками, які виникають при фор-

муванні статутного фонду (капіталу) — одержання грошей з держав-

ного бюджету, надходження пайових внесків та ін. Сума статутного

капіталу державного (муніципального) підприємства відображає

розмір статутного фонду, а акціонерного товариства — суму випу-

щених ним акцій;

між підприємствами та іншими суб’єктами господарювання (по-

стачальниками, покупцями, будівельними та іншими організаціями),

що виникають у процесі купівлі-продажу продукції, надання послуг

тощо;

між підприємствами та різноманітними ланками фінансово-кре-

дитної системи щодо внесків у ці ланки (бюджет, централізовані

фонди тощо) різних видів податків та платежів і отримання з них

коштів на різні цілі. До них належать також фінансові відносини

підприємств з установами банків, які виникають у процесі отри-

мання і погашення кредитів, безготівкових розрахунків, а також

відносини з органами майнового і особистого страхування з при-

воду сплати в них підприємствами страхових внесків і отримання

від них відповідних страхових відшкодувань. У цю групу включа-

ються також відносини підприємств з фондовим ринком та інвести-

ційними фондами;

між підприємством і зайнятими на ньому працівниками з приводу

формування фонду оплати праці, її виплати, матеріального заохо-

чення; виплати дивідендів за акціями, а також стягнення грошей за

завдані збитки і утримання податків;

у межах підприємств, які виникають при розподілі отримува-

них доходів і накопичень, формуванні різноманітних фондів гро-

шових коштів. Так, при розподілі отримуваного виторгу частину

його підприємства спрямовують передусім на відшкодування вар-

т о с т і спожитих у виробництві основних і оборотних фондів,

потім — на відшкодування витрат живої праці, а з частини, яка

залишилась, формують чистий дохід (прибуток), з якого створю-

ються і поповнюються відповідні резерви і фонди: резервний, ста-

тутний, розвитку виробництва, дивідендів (в акціонерних товари-

ствах) тощо.

Іншими словами, створення і функціонування підприємств, їх

господарська діяльність пов’язані з грошовими відносинами, які

опосередковують процеси виробництва і продажу продукції, отри-

мання доходів і накопичень та їх розподіл за відповідними канала-

ми (фондами). У цьому зв’язку об’єктом фінансів підприємств є гро-

шові відносини, пов’язані з отриманням доходів і накопичень, їх

розподілом, формуванням і використанням відповідних фондів

грошових коштів. Суб’єктами є підприємства і організації, устано-

ви (банківські та бюджетні), позабюджетні фонди та інші суб’єкти

господарювання.

Матеріальною умовою появи і функціонування фінансів є гроші,

покладені в основу існування відповідних видів грошових відносин

підприємств.

Виникають фінансові відносини на підприємствах у процесі їх

створення, здійснення ними виробничо-фінансової діяльності, розпо-

ділу доходів і накопичень, формування відповідних грошових

фондів.

Таким чином, фінанси підприємств є системою грошових відносин,

що виникають у процесі отримання і розподілу грошових доходів і на-

копичень, формування і використання відповідних фондів грошових

коштів.

Матеріальною базою фінансів підприємств є виробництво, тобто

у процесі виробництва продукції, її продажу формуються відповідні

доходи підприємств, фонди грошових коштів. Фінанси підприємств

і виробництво взаємопов’язані і впливають один на одного. Що ста-

більніше економіка підприємств, то стійкіше їх фінансове станови-

ще. Іншими словами, стійкість фінансового становища підприємств

забезпечується зростанням виробництва і підвищенням його ефек-

тивності.

Матеріальним змістом фінансів підприємств є фонди грошових

коштів, які створюються на підприємствах у процесі розподілу їх до-

ходів і накопичень.

Фінанси підприємств слід відрізняти від грошей, грошових коштів,

фінансових ресурсів. Гроші, грошові кошти, фінансові ресурси — це

специфічні, самостійні економічні категорії, які можна змінювати

кількісно (збільшувати, зменшувати). Фінанси ж підприємств — це

грошові відносини, які функціонують на основі грошей, їх не можна

змінювати кількісно.

Призначення фінансів підприємств — забезпечувати фінансови-

ми ресурсами безперервність процесу виробництва суб’єктів госпо-

дарювання, розширювати їх виробничі фонди (основні й оборотні),

активно впливати на підвищення продуктивності праці, зниження

собівартості продукції, збільшення накопичень і підвищення ефек-

тивності виробництва.

До основних принципів організації фінансів належать такі:

· демократичний централізм;

· плановість;

· господарський (комерційний) розрахунок;

· самофінансування.

Демократичний централізм у галузі фінансів виявляється в цент-

ралізації державою частини доходів підприємств у централізовані

фонди (державний бюджет) шляхом стягнення різних податків і пла-

тежів, які встановлюються державою, а розраховуються і сплачують-

ся безпосередньо платниками під контролем держави; у проведенні

єдиної політики оподаткування, фінансування, кредитування і роз-

рахунків, з одного боку, і в господарській самостійності здійснення

підприємствами виробничо-фінансової діяльності, розподілу і вико-

ристання отримуваних доходів і накопичень — з іншого.

Плановість у галузі фінансів виявляється в розробці на основі ви-

робничих показників фінансових планів з визначенням у них фінан-

сових ресурсів в обсягах, необхідних для виконання планів економіч-

ного і соціального розвитку підприємств.

Господарський (комерційний) розрахунок — основний метод гос-

подарювання підприємств, який базується на порівнянні витрат з ре-

зультатами діяльності, що передбачає відшкодування витрат за ра-

хунок власних доходів, а також забезпечення рентабельності вироб-

ництва.

Господарський (комерційний) розрахунок на підприємствах уп-

роваджується шляхом реалізації його принципів:

· господарсько-оперативної самостійності;

· самоокупності;

· матеріального зацікавлення і матеріальної відповідальності;

· контролю гривнею за результатами діяльності.

Найважливішим принципом госпрозрахунку є самоокупність. Він

передбачає покриття витрат підприємства власними доходами і от-

римання накопичень, необхідних для сплати відповідних податків у

бюджет, вирішення соціальних питань і матеріального стимулюван-

ня працівників підприємства за результатами їхньої праці. Міні-

мальний рівень рентабельності, який забезпечує підприємствам от-

римання накопичень