Економічний зміст, принципи організації та класифікації розрахунків

У процесі виробничої діяльності (виробництва та продажу про-

дукції, отримання і розподілу грошових доходів та накопичень

тощо) суб’єкти господарювання вступають у різні розрахунково-

грошові відносини з іншими підприємствами, організаціями, ланка-

ми фінансово-кредитної системи, фізичними особами. Ці відносини

пов’язані з оплатою придбаних товарів, наданих послуг, перераху-

ванням у різні ланки фінансової системи встановлених податків та

платежів, виплатою заробітної плати, пенсій, матеріальної допомо-

ги працівникам тощо.

Таким чином, розрахунками в народному господарстві називається

система грошових відносин, пов’язаних з оплатою товарів, послуг та ви-

конанням інших фінансово-кредитних зобов’язань підприємств, органі-

зацій, населення.

Розрахунки здійснюються готівкою або шляхом безготівкових

перерахувань через установи банків, але завжди у грошовій формі.

Розрахунки готівкою — це платежі готівкою підприємств і фізич-

них осіб між собою за реалізовану продукцію, товари, виконані ро-

боти, а також за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалі-

зацією продукції (товарів, послуг) та іншого майна. Такі розрахун-

ки готівкою здійснюються, як правило, з каси підприємств, установ,

організацій.

У господарському обороті сфера застосовування готівки обмеже-

на. Готівку використовують в основному для розрахунків з праців-

никами підприємств — виплати заробітної плати, пенсій, допомоги,

а в окремих випадках — для розрахунків за товари та послуги.

Між підприємствами, організаціями, установами та ланками

фінансово-кредитної системи розрахунки здійснюються в основно-

му в безготівковій формі через установи банків.

Сутність безготівкової форми розрахунків полягає в тому, що пла-

тежі за товари та послуги, а також інші перерахування здійснюються

не готівкою, а шляхом перерахування грошових коштів з рахунка плат-

ника на рахунок постачальника або одержувача коштів відповідною

установою банку.

Ця форма розрахунків призначена для заміни готівки у платіж-

ному обороті.

При побудові системи розрахунків необхідно виходити з вимог

найбільшого наближення моменту здійснення платежу до моменту

отримання продукції, товарів, послуг, недопущення утворення не-

обґрунтованої кредиторської заборгованості, максимальної економії

платіжних коштів для розрахунків та можливості забезпечення як-

найефективнішого контролю за використанням грошових коштів.

У безготівкових розрахунках як постачальникам, так і покупцям

необхідно дотримуватись таких принципів:

1. Клієнти мають вибирати установи банків для зберігання гро-

шових коштів і форми безготівкових розрахунків самостійно.

2. Розрахунки, як правило, необхідно здійснювати одразу після

відпуску (відвантаження) товарів, надання послуг або одночасно

з ними.

3. Платежі мають здійснюватися через установи банку та під їх

контролем тільки за розпорядженням платника та за наявності у

нього необхідних коштів або права на отримання банківського кре-

диту.

4. Грошові кошти мають використовуватися тільки за цільовим

призначенням.

5. Розрахунки необхідно здійснювати на основі розрахунково-

платіжних документів типової форми.

Залежно від об’єктів платежів безготівкові розрахунки поділя-

ються на розрахунки за товарними і нетоварними операціями.

Розрахунки за товарними операціями пов’язані з оплатою отрима-

ної продукції, придбанням товарно-матеріальних цінностей та отри-

манням послуг. У платіжному обороті вони мають найбільшу пито-

му вагу.

До розрахунків за нетоварними операціями належать платежі в

бюджет, із соціального та майнового страхування, погашення кре-

дитів та відсотків за ними, із сплати пені, штрафів, недоутримок за

порушення розрахунково-платіжної дисципліни та ін.

Залежно від місця здійснення платежу і перебування платника

розрахунки поділяються на місцеві та міжміські.

Місцевими є розрахунки, що здійснюються між підприємствами та

організаціями, яких обслуговує одна або кілька місцевих установ

банку.

Міжміськими є розрахунки між підприємствами та організаціями,

яких обслуговують установи банків, розміщені в різних містах або

населених пунктах.

Залежно від конкретних умов (місця здійснення розрахунків, по-

годження між платниками та постачальниками, банківських правил

про порядок оформлення та здійснення платежу) у системі безготів-

кових розрахунків застосовуються такі форми розрахунків: платіж-

ними дорученнями; платіжними вимогами-дорученнями; із застосу-

ванням чеків; акредитивами; векселями та ін.

Кожній формі безготівкових розрахунків відповідають певні

види розрахункових документів, на основі яких банк виконує дору-

чення про платежі. Так, у розрахунках платіжними дорученнями ви-

користовується платіжне доручення, у розрахунках платіжними ви-

могами-дорученнями — платіжна вимога-доручення, у розрахунках

акредитивами — заява на акредитив, у розрахунках чеками — роз-

рахунковий чек, у розрахунках векселями — простий та переказний

векселі тощо.

Форми безготівкових розрахунків встановлені НБУ, а порядок їх

застосування — Інструкцією про безготівкові розрахунки в України

в національній валюті.

Суворе дотримання принципів, форм та правил здійснення без-

готівкових розрахунків забезпечує їх чітку організацію, прискорює

оборотність коштів у розрахунках, знижує дебіторську та креди-

торську заборгованість, сприяє укріпленню розрахунково-платіжної

дисципліни, господарського розрахунку та підвищенню ефектив-

ності виробництва.