Розрахунки із застосуванням векселів

Однією з форм безготівкових розрахунків з погашення боргів

за товарно-матеріальні цінності є розрахунки за допомогою век-

селів.

Вексель — це цінний папір встановленої форми, що містить пись-

мове зобов’язання боржника (векселедавця) сплатити відповідну

суму коштів своєму кредиторові — власнику векселя (векселеутри-

мувачу) у встановлений строк. Вексель широко використовується в

комерційній та банківській практиці у країнах з ринковою економі-

кою як форма видачі позабанківського кредиту.

Векселі бувають кількох видів. Однак у господарському обігу Ук-

раїни застосовуються в основному два види векселів — простий

(соло-вексель) та переказний (тратта).

Бланки векселів є документами суворої звітності. Вони виготовля-

ються та видаються (продаються) банками у вигляді книжок з 25 та

50 векселями.

При розрахунках векселями простий вексель виписує та підписує

боржник, а переказний — кредитор.

У простому векселі фіксуються найменування боржника та креди-

тора, строк і сума платежу. Він також повинен мати підпис та печатку

векселедавця. Загалом простий вексель містить не обумовлену обіцян-

ку векселедавця сплатити безпосередньо своєму кредиторові-векселев-

ласнику зазначену в ньому суму боргу.

Переказний вексель, що виписується та підписується кредитором,

є наказом боржнику (трасату) про сплату у встановлений строк за-

значеної суми коштів третій особі. Виписаний переказний вексель

має бути акцептований боржником, без чого він не має юридичної

сили. Акцептом векселя платник бере на себе зобов’язання сплатити

певну суму у встановлений строк. Якщо платник не погоджується

платити за векселем, він виписує і нотаріально засвідчує вексельний

протест.

Оплата за векселем може бути гарантована банком. Банківська га-

рантія платежу за векселем називається “аваль”. Вона передбачає

відповідальність банку-аваліста перед векселевласником за сплату

боргу (оплату векселя) у встановлений строк за рахунок кредиту. Ра-

зом з тим при оплаті векселя за рахунок кредиту банк стягує з плат-

ника встановлену плату (відсоток).

Якщо у платника є кредитори, він може переадресувати переказ-

ний вексель для оплати на ім’я одного з цих кредиторів. У цьому разі

на зворотному боці векселя робиться відповідний передавальний на-

пис — індосамент. У цій операції вексель виконує функцію кредит-

них коштів, оскільки використовується як засіб платежу.

У розрахунках переказним векселем беруть участь три особи: век-

селедавець — особа, що видає вексель; векселевласник — особа, що

отримала вексель і має право вимагати за ним оплату від платника;

платник (трасат) — особа, яка повинна оплатити вексель.

Черговість операцій при розрахунках переказним векселем така:

1) оформлення векселя кредитором;

2) видача векселя векселевласнику;

3) пред’явлення векселя до акцепту платником;

4) передача акцептованого векселя векселевласнику;

5) пред’явлення векселя векселевласником платнику для його

оплати;

6) оплата векселя платником.

Використання при розрахунках векселів має певні переваги: змен-

шується необхідність в обігових коштах, банківському кредиті; при-

скорюються розрахунки; забезпечується погашення взаємних боргів;

до оплати за товар залучається третя особа, що має кошти; змен-

шується грошова маса та гальмуються інфляційні процеси.

Однак погіршення фінансового стану значної кількості суб’єктів

господарювання в Україні в умовах переходу до ринку не дає змоги в

широких масштабах використовувати векселі у платіжному обороті.