Підприємство як суб’єкт господарювання, отримання доходів і економічних відносин

Основною ланкою економіки в ринкових умовах господарюван-

ня є підприємства — суб’єкти господарювання. На підприємствах

виробляється продукція і надаються послуги, створюються відпо-

відні доходи і накопичення, які є основним джерелом формування як

централізованих фондів грошових коштів держави, так і відповід-

них фондів підприємств.

Відповідно до Господарського кодексу України підприємство —

це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним

органом державної влади або органом місцевого самоврядування,

або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих по-

треб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-до-

слідної, торговельної та іншої господарської діяльності.

Підприємство, як правило, є юридичною особою, що визначаєть-

ся відокремленістю його майна, відповідальністю за зобов’язаннями

цим майном, наявністю поточного рахунка в банку і діє від свого

імені при вирішенні різноманітних питань у вищих посадових орга-

нах управління, суду, прокуратури та ін.

Підприємство як суб’єкт господарювання здійснює незаборонені

законом держави різні види господарської діяльності, самостійно

розпоряджається випущеною продукцією, отриманими від її прода-

жу виручкою і прибутком, що залишаються у нього.

Для здійснення своєї діяльності підприємство формує майно, яке

може належати йому на праві власності або повного господарсько-

го ведення.

Джерелом формування майна підприємства є грошові та матері-

альні внески засновників; доходи, отримані від реалізації продукції

та інших видів діяльності; доходи від продажу цінних паперів; капі-

тальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від роздержав-

лення і приватизації власності, придбання майна інших підпри-

ємств і організацій; безоплатні та благодійні внески, пожертвуван-

ня організацій та громадян; інші не заборонені законодавством

джерела.

Конкретні джерела формування статутного капіталу підприєм-

ства залежать від організаційно-правової форми його утворення.

У процесі формування статутного капіталу підприємство вступає

у відносини з його засновниками — юридичними і фізичними осо-

бами з приводу створення статутного доходу.

Статутний капітал використовується на придбання основних

фондів і формування оборотних активів у розмірах, необхідних для

здійснення нормальної виробничо-фінансової діяльності. У цьому

разі підприємство вступає у відносини з постачальниками сирови-

ни, матеріалів, основних засобів та ін. Придбані сировина, матеріа-

ли і основні засоби використовуються підприємством з метою ви-

робництва нового продукту. Таким чином, початковий статутний

капітал інвестується в підприємство з метою створення нового про-

дукту, нової вартості. Створений продукт реалізується за відповід-

ними каналами і відпускними цінами, у результаті чого підприєм-

ство отримує виручку.

Якщо виручка, що надходить, перевищує витрати підприємства на

виробництво і продаж продукції (собівартість), то підприємство одержує

прибуток. Останній є результатом кругообігу коштів, вкладених у

підприємство, і належить до власних фінансових ресурсів підприєм-

ства. Але цей прибуток не залишається повністю в розпорядженні

підприємства, значна його частина у вигляді податків вилучається

державою в бюджет. Причому ця частина прибутку вилучається у

бюджет першочергово відповідно до чинних законодавчих актів.

У цьому виявляється державний вплив на вибір напрямів і обсягів

використання прибутку (доходу) підприємства. Так виникають

фінансові відносини підприємства з державою з приводу розподілу

чистого доходу (прибутку).

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, розподі-

ляється на його розсуд. Як багатоцільове джерело для фінансування

потреб підприємства цей прибуток використовується ним для накопи-

чення і споживання, тобто створення резервів, виробничого розвитку,

соціально-культурних потреб, матеріального стимулювання праців-

ників підприємства тощо.

Для отримання додаткових джерел фінансових ресурсів підпри-

ємство може залучати на основі повернення запозичені кошти: дов-

гострокові кредити банків, облігаційні позики та ін. Джерелом по-

вернення цих запозичених коштів є прибуток підприємства.

Для отримання додаткових доходів підприємство може також

придбати цінні папери інших підприємств і держави, вкладати кош-

ти у статутний капітал новостворюваних підприємств або розміщу-

вати вільні кошти на депозитних рахунках у банках, вступаючи при

цьому у відносини з відповідними суб’єктами господарювання.

Здійснюючи господарську діяльність, підприємство самостійно

фінансує всі свої витрати відповідно до виробничих планів, розпо-

ряджається існуючими фінансовими ресурсами, вкладаючи їх у ви-

робництво з метою виготовлення продукції і отримання прибутку.

Використовуючи власні фінансові ресурси для розвитку вироб-

ництва і отримання прибутку, підприємство водночас бере участь у

формуванні різноманітних державних позабюджетних фондів, що

підтверджує наявність розподільчих процесів у підприємстві, пов’я-

заних з використанням його фінансових ресурсів.