Сутність податкової системи, принципи її побудови, види податків і джерела їх сплати

Основним джерелом існування держави і виконання нею своїх

функцій є податки.

Сукупність діючих у державі податків і податкових платежів ут-

ворює податкову систему. Сукупність форм і методів стягнення час-

тини доходу юридичних і фізичних осіб у дохід бюджету утворює си-

стему оподаткування.

Податкова система будь-якої країни має будуватися виходячи з її

соціально-економічного становища. І для того щоб ця система забез-

печила отримання позитивних результатів, потрібне її наукове об-

ґрунтування, що включає системність, встановлення визначальної

основи системи оподаткування, а також формування правової бази і

вихідних принципів.

Визначальною основою податкової системи є обсяг витрат бюдже-

ту. Види податків та їх обсяг у державі встановлюються з метою по-

криття витрат. Виходячи з цього податки є вторинними щодо витрат

бюджету. Збалансування обсягу податків і податкових платежів, що

надходять у бюджет, з обсягом бюджетних витрат держави — основ-

не завдання державних фінансових органів.

Правовою основою податкової системи є відносини власності.

Форма власності (державна або приватна) визначає право держави

на доходи. При державній власності все майно підприємств і дохо-

ди, що створюються ними, належать державі. Держава вирішує, яку

частку доходів підприємств централізувати в бюджет та інші цен-

тралізовані фонди, а яку залишити трудовим колективам. Що ж до

приватних і колективних підприємств, то держава може централізу-

вати в бюджет лише частину доходів, що необхідна для задоволення

загальнодержавних потреб.

До вихідних принципів побудови податкової системи належать

формування доходів бюджету у процесі перерозподілу ВВП; вста-

новлення однакових обов’язків і відповідальності перед бюджетом

для суб’єктів господарювання всіх форм власності; встановлення оп-

тимального співвідношення між частиною доходу, що стягується з

підприємств, і частиною, що залишається у них для розвитку влас-

ного виробництва, соціальної сфери і матеріального стимулювання

працівників.

Основними ж принципами функціонування податкової системи ма-

ють бути одноразове оподаткування одного й того самого об’єкта;

рівність суми сплаченого податку вартості отриманих від держави благ

та послуг; цільове призначення кожного виду податку, тобто його спря-

мованість на покриття конкретних видів витрат бюджету; застосуван-

ня нових податків повинно відбуватися лише для покриття нових ви-

трат держави, а не дефіциту бюджету; вони мають бути простими і зро-

зумілими для платників податків, умов оподаткування; стягнення

податків у зручний для платника час і зрозумілим для нього методом

оподаткування; звітування уряду про використання податків.

Основними критеріями системи оподаткування мають бути її еко-

номічна ефективність і соціальна спрямованість. У цьому зв’язку по-

датки мають забезпечувати, з одного боку, стійку і в потрібному об-

сязі фінансову базу держави, а з іншого — залишати суб’єктам гос-

подарювання достатньо коштів для власного розвитку і підвищення

матеріальної зацікавленості працівників у результатах праці.

Загалом існуюча в Україні система оподаткування досить склад-

на, важкодоступна і мало зрозуміла для платників податків. Це сто-

сується насамперед розрахунку податку на прибуток. Прийнятий

для цього закон нечіткий, неконкретний, викладений у ньому поря-

док розрахунку оподатковуваного прибутку суперечить існуючій

практиці розрахунку прибутку в бухгалтерському обліку.

Види податків, їх платники, об’єкт оподаткування, ставка, поря-

док розрахунку і сплати встановлюються державою і місцевими

органами влади. Нині в Україні існує понад 10 видів податків і по-

даткових платежів, а з урахуванням різноманітних зборів і обов’яз-

кових платежів їх налічується понад 30.

В основу існуючої класифікації системи податків і податкових

платежів покладені такі ознаки: форма оподаткування; економічний

зміст об’єкта оподаткування; рівень державних структур, які вста-

новлюють податки; напрямок використання.

Залежно від форми оподаткування податки поділяються на прямі

та непрямі.

Прямими є податки, які встановлюються безпосередньо на дохо-

ди та майно платників і сплачуються ними з власних надходжень

грошових коштів. До них належать податки на прибуток, транс-

портні засоби, землю, прибутковий податок з доходів громадян та

ін. Ці податки встановлюються безпосередньо на дохід або майно

платника і їх розмір залежить від обсягу об’єкта оподаткування. Що

більший об’єкт оподаткування, то більша при однаковій ставці сума

податку, і навпаки.

Непрямими є податки, що встановлюються на товари і послуги й

оплачуються покупцем у їх цінах або тарифах, а в бюджет сплачу-

ються продавцями товарів і надавачами послуг. У цьому разі поку-

пець сплачує ці податки продавцю в цінах на товари і послуги, які у

нього купує, а продавець згодом перераховує їх державі. У цьому

разі зв’язок між платником податку (споживачем товару) і державою

опосередкований через об’єкт оподаткування. До непрямих податків

належать ПДВ, акцизний збір, митні збори. Розмір цих податків при

постійних ставках (тарифах) залежить від кількості й вартості то-

варів (послуг), що купуються.

За економічним змістом об’єкта оподаткування розрізняють по-

датки на дохід, споживання і майно.

Податки на дохід стягуються за встановленими ставками з доходів

фізичних і юридичних осіб. До них належать податок на прибуток і

прибутковий податок з доходів громадян.

Податки на споживання стягуються з покупців у цінах на товари і

послуги, які купуються. До цих податків належать ПДВ, акцизний і

митні збори.

Податок на майно встановлюється на конкретне майно юридич-

них і фізичних осіб, наприклад, на транспортні засоби та інші са-

мохідні машини і механізми.

Залежно від рівня державних структур, які встановлюють подат-

ки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні податки встановлюються Верховною Радою

України і стягуються на всій території країни. До них належать

ПДВ, податки на прибуток, землю, транспортні засоби та інші са-

мохідні машини і механізми, промисел, прибутковий податок з до-

ходів громадян та ін.

Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади і є

обов’язковими для сплати на певній території. До місцевих податків

належать комунальний податок, податок з реклами, а також збори:

готельний, ринковий, курортний, за видачу ордера на квартиру та ін.

Залежно від напрямку використання податки поділяються на за-

гальні та цільові (спеціальні).

Загальними є податки, які не мають цільового призначення і ви-

користовуються державою