органів управління, оборону країни та ін.). До них належать пода-

ток на прибуток, ПДВ, прибутковий податок з доходів громадян,

акцизний збір та ін.

Цільові (спеціальні) податки встановлюються для фінансування

спеціальних заходів. Так, податок на землю використовується для

фінансування витрат, пов’язаних з раціональним використанням та

охороною земель, підвищенням їх родючості, введенням державно-

го земельного кадастру, землевпорядкуванням та ін.

Кожний вид податку повинен мати відповідне джерело його

сплати.

Джерелами сплати податків і податкових платежів є доходи їх

платника, з яких сплачуються відповідні податки і платежі, тобто це

те, з чого сплачуються податки. Джерело може бути безпосередньо

пов’язане з об’єктом оподаткування (наприклад, коли оподатковуєть-

ся безпосередньо дохід — прибуток, то об’єкт оподаткування і джере-

ло збігаються), а може і не стосуватися об’єкта оподаткування (на-

приклад, податок на транспортні засоби нараховується з об’єму

циліндрів двигуна автомобіля, а сплачується з доходу). Формування

джерел сплати податків пов’язане з виробництвом і розподілом націо-

нального доходу. При розподілі виробленого національного доходу

формується фонд оплати праці працівників і чистий дохід підприєм-

ства, які є джерелом сплати податків. Розрізняють чотири види до-

ходів: ренту, процент, заробітну плату та підприємницький дохід.

Рента — це дохід суб’єктів господарювання, отримання якого зу-

мовлене факторами, що не залежать від їх діяльності. Цей дохід при-

носить, як правило, такий фактор виробництва, як земля, що вклю-

чає всі її природні ресурси (ліси, водні ресурси, родовища корисних

копалин та ін.). Джерела створення ренти різноманітні. Наприклад,

у добувних галузях рента створюється на підприємствах, що розта-

шовані в більш сприятливих умовах виробництва (менша глибина

покладу і більша товща шару, більш близьке розташування спожи-

вачів та ін.), тобто уможливлюють добування дешевшої продукції

порівняно з аналогічними підприємствами, які перебувають у

гірших умовах. Рента, яку суб’єкт господарювання отримує як дохід,

вноситься ним у бюджет у вигляді відповідного платежу.

Процент — це дохід на вкладений капітал або інвестовані ресур-

си (кошти виробництва та ін.). Цей дохід можуть отримувати як

юридичні, так і фізичні особи. Таким чином, він може бути джере-

лом сплати як прямих, так і непрямих податків.

Заробітна плата — це дохід, який сплачується працівникам за ви-

користання їх праці (робочої сили). Вона є часткою національного

доходу, який надходить в особисте споживання. Цей дохід може бути

джерелом сплати як прямих податків (прибуткового), так і непрямих

(ПДВ, акцизу).

Підприємницьким називається дохід, отриманий у результаті

підприємницької діяльності. Він є джерелом сплати прямих податків

підприємців (податку на прибуток та ін.).

Аналізуючи джерела платежів щодо доходів юридичних та фізич-

них осіб і безпосередньо платників податків, слід зазначити, що дже-

релом сплати прямих податків (податку на прибуток та ін.) для юри-

дичних осіб є безпосередньо їх прибуток. Для непрямих податків

(ПДВ, акцизного збору та ін.) джерелом, врешті-решт, також є при-

буток (оскільки віднесення їх на збільшення собівартості проданої

продукції і послуг зменшує на відповідну величину прибуток), тоб-

то сплачуються вони в бюджет безпосередньо з виручки. Що ж до

фізичних осіб, то утримані з їх доходів (як джерел податків) прямі

податки (прибутковий та ін.) сплачуються в бюджет з виручки

суб’єктів господарювання. Непрямі податки (ПДВ, акцизний збір)

стягуються з фізичних осіб через ціни реалізовуваних товарів і по-

слуг, що надаються, а перераховуються в бюджет продавцями то-

варів і послуг з отриманої виручки. Таким чином, якщо джерела

сплати податків для юридичних і фізичних осіб різні, то сплачують-

ся вони в бюджет суб’єктами господарювання з виручки.