дані в оренду, сплачується орендна плата.

Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у

власності або у користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб’єктом плати (платником) податку за землю є її власник або

землекористувач, яким може бути як юридична, так і фізична особа.

Плата за землю визначається залежно від якості й місцезнаход-

ження земельної ділянки, її грошової оцінки і встановлених ставок

податку.

Грошова оцінка земельної ділянки щорічно станом на 1 січня но-

вого року уточнюється на коефіцієнт індексації, прийнятий у Законі

України “Про державний бюджет України” на відповідний рік.

Середні ставки податку встановлюються Верховною Радою Ук-

раїни в законодавчому порядку за угіддями виходячи з призначення

їх використання — за землями сільськогосподарського і несільсько-

господарського призначення та землями, які входять до складу на-

селених пунктів.

Так, за землі сільськогосподарського і несільськогосподарського

призначення, які мають вартісну оцінку, ставки податку встановлені у

відсотках від їх вартісної оцінки. Ці ставки за видами угідь наведені в

табл. 4.11

Якщо грошова оцінка земельних ділянок у населених пунктах

не визначена, то встановлюються середні ставки земельного по-

датку з одиниці площі залежно від чисельності населення в насе-

лених пунктах, до складу яких входить земельна ділянка. Разом з

тим, якщо землі входять до складу обласних центрів, міст Києва,

Сімферополя, Севастополя і міст обласного підпорядкування, то

встановлені середні ставки податку з одиниці площі збільшують-

ся на коефіцієнт від 1,2 до 3,0 залежно від чисельності населення

у відповідному населеному пункті. Середні ставки податку з оди-

ниці площі земельних угідь і коефіцієнти їх збільшення наведені в

табл. 4.12.

Встановлені середні ставки податку з одиниці площі застосову-

ються з обліком коефіцієнтів індексації, визначених Законом Ук-

раїни “Про Державний бюджет України” на відповідний рік. На

2003 / 2004 р. цей коефіцієнт становить 3,03.

У населених пунктах, що визначені Кабінетом Міністрів України

як курортні, до ставок земельного податку, встановлених з одиниці

площі, так само застосовуються відповідні коефіцієнти.

Встановлені середні ставки земельного податку на земельні ділян-

ки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють і за-

тверджують відповідні сільські, селищні, міські ради з земель виходя-

чи з їх функціонального використання і місцезнаходження. Проте вер-

хня межа ставки не повинна перевищувати її середню величину більш

як удвічі з урахуванням встановлених коефіцієнтів їх збільшення.

Податок на земельні ділянки, зайняті житловим фондом, коопе-

ративними автостоянками для зберігання особистих транспортних

засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними коо-

перативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також

за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського ви-

робництва, водного і лісового господарства, які зайняті виробничи-

ми, культурно-побутовими і господарськими будівлями і спорудами,

стягується в розмірі 3 % суми земельного податку, нарахованого за

ставками для земель населених пунктів.

Податок на земельні ділянки, виділені для підприємств промис-

ловості, транспорту, зв’язку та іншого призначення, стягується в

розмірі 5 % грошової оцінки одиниці площі за областями.

При цьому розмір земельного податку не залежить від результатів

господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Від сплати податку звільняються:

· заповідники, національні природні парки, ботанічні сади, ден-

дрологічні та зоологічні парки, пам’ятники природи, парки —

пам’ятники садово-паркової культури;

· вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і

навчальних закладів сільськогосподарського профілю та про-

фесійно-технічних училищ;

· установи органів місцевої влади і органів місцевого самовряду-

вання, органів прокуратури, дитячі санаторно-курортні та оз-

доровчі заклади України, підприємства, об’єднання й органі-

зації товариств сліпих і глухих України, громадські організації

інвалідів України;

· вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я,

соціального забезпечення, фізичної культури і спорту;

· зареєстровані релігійні та благодійні організації, які займають-

ся підприємницькою діяльністю;

· пенсіонери, громадяни, які постраждали внаслідок Чорно-

бильської катастрофи, інваліди І і ІІ груп, громадяни, які вихо-

вують трьох і більше дітей, громадяни, члени сімей яких прохо-

дять строкову військову службу, громадяни, які постраждали

від аварії на ЧАЕС і мають спеціальне посвідчення.

За земельні ділянки, на яких розміщені будівлі, що перебувають

у користуванні кількох осіб, земельний податок нараховується кож-

ному з них пропорційно до частини площі будівлі, яка перебуває в

їх користуванні.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю вста-

новлюються за згодою сторін у договорі оренди між орендодавцем

(власником землі) і орендарем.

Юридичні особи нараховують податок на землю самостійно раз на

рік виходячи із зайнятої площі відповідних земельних угідь станом на

1 січня поточного року і встановлених ставок платежу. Дані про суми

нарахованого податку з відповідних видів земельних угідь заносяться

у Податковий розрахунок земельного податку (табл. 4.13).

До Податкового розрахунку земельного податку додаються відпо-

відні додатки, які підтверджують наявність документів на землю, пільг

щодо сплати податку, розрахунки сум податку за відповідними вида-

ми земельних угідь. Форма розрахунку земельного податку на земельні

ділянки населених пунктів, яким не встановлено грошову оцінку, наве-

дена в табл. 4.14.

Складений Податковий розрахунок земельного податку з додат-

ками юридичні особи подають до податкового органу до 1 лютого

поточного року.

Фізичним особам земельний податок нараховують податкові

органи. Нараховані суми податку податкові органи доводять до гро-

мадян-платників до 1 липня поточного року спеціальним повідом-

ленням.

Сплата земельного податку протягом року здійснюється рівними

частинами за такими строками:

· сільгосппідприємствами, які сплачують фіксований податок, —

щомісяця до 30 числа місяця, наступного за звітним;

· громадянами та виробниками сільськогосподарської та рибної

продукції — до 15 серпня і 15 листопада.

Інші платники сплачують земельний податок щомісяця до 30 чис-

ла місяця, наступного за звітним.

Кошти, які надходять від земельного податку, повністю зарахо-

вуються до місцевих бюджетів з подальшим їх використанням на

фінансування відповідних заходів.

Відповідальність за правильність нарахування і своєчасну сплату

податку несуть його платники.

За несвоєчасну сплату земельного податку стягується пеня в роз-

мірі 120 % облікової ставки НБУ із суми недоплати за кожний день

прострочення.

4.5.6. Плата за воду

Плата за воду є одним з платежів за спеціальне використання

природних водних ресурсів.

Водні ресурси — це об’єми поверхневих, підземних та морських

вод, розміщених на відповідній території.

Спеціальне водокористування —