використанням споруд і технічних пристосувань і скидання в них зво-

ротних вод.

Спеціальне водокористування прісними водними ресурсами є

платним. Плата стягується за використання прісних водних ресурсів

як загальнодержавного, так і місцевого призначення.

Плату за воду здійснюють усі суб’єкти підприємницької діяль-

ності (незалежно від форм власності), які мають самостійний баланс

і поточний рахунок у банку. При цьому плата стягується за воду, яка

використовується для задоволення власних потреб, незалежно від

того, звідки вона потрапляє з водогосподарської мережі, підземних

джерел, підприємств комунального господарства та інших під-

приємств. Проте якщо підприємство-водокористувач отримує воду

з підприємств комунального господарства або інших підприємств,

то воно крім плати за отриману воду сплачує постачальникам

вартість послуг, пов’язаних з постачанням води.

Розмір плати за забір води з водних об’єктів визначається на ос-

нові нормативів плати за 1 м3 забраної води, фактичних об’ємів її

забору і встановлених мінімумів на забір води. При цьому нормати-

ви плати за спеціальне водокористування встановлюються Кабіне-

том Міністрів України. Вони диференційовані залежно від джерела

забору води, водогосподарської мережі або підземних джерел.

Так, нормативи плати за спеціальне використання водних ресурсів

з поверхневих водних об’єктів наведені в табл. 4.15. За них стягується

плата за воду лише в межах лімітів, встановлених на її використання.

За понадлімітне використання водних ресурсів плата встанов-

люється у п’ятикратному розмірі плати за їх використання в межах

встановлених лімітів.

Окремим категоріям підприємств-водокористувачів встановлю-

ються пільгові коефіцієнти до нормативів плати за воду: комуналь-

ного господарства, виробникам сільськогосподарської продукції, у

тому числі тим, що здійснюють зрошення, ведуть ставкове рибне

господарство.

Суму платежу за користування водними ресурсами платники визна-

чають щомісяця самостійно виходячи з фактичного об’єму використа-

ної води з різних джерел водних ресурсів, встановлених лімітів її вико-

ристання і нормативів плати за неї з урахуванням наданих пільг. Для

визначення платежу платники щомісяця складають спеціальний розра-

хунок (табл. 4.16).

Складений розрахунок плати за воду подається у встановлені стро-

ки до податкового органу, а нарахована сума платежу вноситься в

місцевий бюджет не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Платежі за використання води в межах встановлених лімітів

відносяться на витрати виробництва, а за понадлімітне її викорис-

тання сплачуються з доходу (прибутку), який залишається в розпо-

рядженні підприємства відповідно до чинного законодавства.

Відповідальність за правильність нарахування і своєчасну сплату

в бюджет платежів за воду, правильність складання і своєчасне подан-

ня до податкового органу звітності несуть підприємства-платники.

Так, за несвоєчасну сплату в бюджет платежів за воду з платників стя-

гується пеня в розмірі 0,3 % суми несплати за кожний день простро-

чення. За неподання у встановлений строк місячних звітностей про

суму плати за воду підприємства-винуватці сплачують 110 % суми

плати за воду, нарахованої за попередній місяць. Після подання звіту

здійснюється перерахунок плати за воду.

Кошти, які надходять у вигляді плати за воду, використовуються

в основному за цільовим призначенням — для здійснення природо-

охоронних і ресурсозберігаючих заходів.

4.5.7. Сплата єдиного податку

З метою реалізації державної політики з питань розвитку та

підтримки малого підприємництва, ефективного використання його

можливостей у розвитку національної економіки з 1 січня 1999 р. за-

стосовується спрощена система оподаткування, обліку та звітності

суб’єктів малого підприємництва.

Така система оподаткування передбачає введення єдиного податку для

суб’єктів підприємницької діяльності, які мають відповідні розміри їх па-

раметрів.

Єдиним вважається податок, який вводиться замість кількох

видів діючих прямих і непрямих податків та розраховуваний у

встановленому розмірі залежно від відповідних доходів його плат-

ників.

Відповідно до наказу Президента України від 28 червня 1999 р.

спрощену систему оподаткування та сплату єдиного податку можуть

застосовувати юридичні особи — суб’єкти підприємницької діяль-

ності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності,

у яких річна середньооблікова чисельність працюючих не переви-

щує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції, товарів,

робіт, послуг не перевищує 1 млн грн.

Спрощену систему оподаткування можуть застосовувати також

фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без ство-

рення юридичної особи, і особи, які перебувають у трудових відно-

синах з такою особою, включаючи членів її сім’ї, кількість яких за

рік не перевищує 10 осіб і обсяг виручки яких від реалізації про-

дукції, товарів, робіт, послуг не перевищує 500 тис. грн.

При цьому виручкою від реалізації товарів, робіт, послуг вва-

жається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяль-

ності на поточний рахунок або(та) внесена в касу за здійснення опе-

рацій з продажу продукції, товарів, робіт, послуг.

Юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподатку-

вання за єдиним податком, не мають права застосовувати інший

спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та

безготівкового розрахунків коштами.

Спрощена система оподаткування не поширюється :

· на суб’єктів підприємницької діяльності, на яких поширюється

дія Закону України “Про патентування деяких видів підприєм-

ницької діяльності” щодо придбання спеціального торговель-

ного патенту;

· на фізичних осіб, які згідно із законодавством України сплачу-

ють відповідний фіксований податок;

· на довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансо-

во-кредитні та небанківські фінансові установи;

· на суб’єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді

яких частки, що належать юридичним особам — учасникам та

засновникам цих суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприє-

мництва, перевищують 25 %;

· на фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які

займаються підприємницькою діяльністю без створення юри-

дичної особи і здійснюють торгівлю підакцизними товарами

(крім сфери громадського харчування).

Спрощена система оподаткування суб’єктами підприємницької

діяльності вибирається самостійно.

Для переходу до спрощеної системи оподаткування, обліку та

звітності суб’єкт підприємництва подає письмову заяву встановле-

ного зразка до органу державної податкової служби за місцем дер-

жавної реєстрації не пізніше як за 15 днів до початку наступного

звітного (податкового) періоду за умови сплати всіх встановлених

податків та обов’язкових платежів у поточному періоді.

Податковий орган після перевірки правильності заповнення по-

даної заяви, виконання умов переходу на спрощену систему оподат-

кування заявника і сплату ним відповідних податків та платежів у

поточному році вирішує питання про переведення цього суб’єкта

підприємницької діяльності на