тощо.

Розрахунок суми, на яку зменшується нарахована за базовою

ставкою сума податку на прибуток, виконується в окремому додат-

ку (К6) до декларації за даними бухгалтерського обліку.

Різниця між нарахованою за базовою ставкою сумою податку на

прибуток і сумами, на які зменшується нарахована сума податку,

становитиме податкове зобов’язання платника податку на прибуток.

Сума податку до сплати в бюджет розраховується як різниця між

сумою податкового зобов’язання у звітному періоді і сумами нара-

хованого податку в попередньому звітному періоді, а також над-

мірно сплаченого податку в минулих податкових періодах.

Розрахунок оподаткованої суми прибутку, нарахованої суми по-

датку на прибуток, податкового зобов’язання і суми податку, що на-

лежить сплатити в бюджет, виконується в декларації з податку на

прибуток підприємства (табл. 4.8).

До декларації додаються (потрібне позначити) додатки: К1/1;

К1/2; К2; К3; К4; К5; К6; К7; Р1; Р2; Р3; Р4.

Керівник підприємства______________________

Головний бухгалтер_________________________

Декларацію складають за даними бухгалтерського обліку, відпо-

відних додатків до декларації з розрахунку окремих видів доходів і

витрат.

Платник податку складає декларацію щоквартально і за резуль-

татами роботи підприємства за рік. При цьому за звітні квартал,

півріччя, дев’ять місяців складається скорочена декларація, а за ре-

зультатом роботи за рік — повна.

Форма декларації про податок на прибуток підприємства вста-

новлюється центральним податковим органом за узгодженням з ко-

мітетом Верховної Ради України, що відповідає за здійснення подат-

кової політики.

Складена декларація подається податковому органу за місцем

реєстрації платника податку протягом 40 календарних днів, на-

ступних за останнім календарним днем звітного (податкового) пе-

ріоду.

Нарахована сума податку, що підлягає сплаті за звітний період,

вноситься до бюджету в 10-денний термін після кінцевого терміну,

встановленого для подання декларації про податок на прибуток

підприємства.

За правильність обчислення і своєчасну сплату податку на при-

буток несе відповідальність його платник.

Так, у разі неподання податкової декларації у встановлений

термін платник податку сплачує штраф у розмірі 10 неоподаткову-

ваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок неподання або

за його затримку.

Якщо ж платник податку не подав у встановлений термін подат-

кову декларацію і за нього суму податкового зобов’язання встанов-

лює контролюючий орган, то з такого платника додатково до за-

значеного розміру штрафу стягується штраф у розмірі 10 % суми роз-

рахованого податкового зобов’язання за кожний випадок затримки

декларації, але не більше 50 % від донарахованої суми податку.

У разі заниження податкового зобов’язання платник податку

сплачує штраф у розмірі 5 % суми недоплати за кожний податковий

період, але не більше 25 % заниженої суми зобов’язання. Якщо ж

платник податку до початку його перевірки контролюючим орга-

ном самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання,

а також самостійно сплачує суму недоплати податку та штраф у

розмірі 5 % суми недоплати, то інші штрафи за подібні порушення з

нього не стягуються.

У разі несплати у встановлений термін розрахованої суми подат-

ку з платника стягується штраф у таких розмірах:

· при затримці платежу до 30 календарних днів — 10 % суми боргу;

· при затримці від 31 до 90 календарних днів — 20 % суми боргу;

· при затримці понад 90 днів — 50 % суми боргу. При цьому на-

рахування штрафу у більшому розмірі виключає його нараху-

вання в меншому розмірі.

4.5.2. Оподаткування доходів фізичних осіб

Згідно з чинним законодавством (Законом України “Про пода-

ток з доходів фізичних осіб” від 22.05.03) громадяни України, іно-

земні громадяни та особи, що не мають громадянства, які мешкають

в України і мають заробіток (дохід), сплачують з нього в бюджет по-

даток.

Податок з доходів фізичних осіб — це прямий, загальнодержав-

ний податок, який стягується з доходів (заробітку) громадян за вста-

новленими ставками.

Об’єктом оподаткування податком є сукупний дохід працюючих

громадян, які отримують його з різних джерел за місцем основної

роботи в Україні й за її межами як у грошовому, так і в натурально-

му вираженні (в оцінці за ринковими цінами).

Визначається об’єкт оподаткування як нарахована сума заробіт-

ної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та

внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального

страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок до-

ходу найманої особи.

До сукупного оподатковуваного доходу включаються доходи,

одержані від підприємств, установ і організацій усіх форм власності,

доходи за виконання трудових обов’язків, у тому числі за суміс-

ництвом, за виконання робіт за договорами підряду, а також інші

доходи, отримані працівником у грошовій і натуральній формі.

До окремих видів сукупного місячного оподатковуваного доходу

належать:

· доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати і винагороди,

нараховані платнику податку згідно з умовами трудового або

цивільно-правового договору;

· доходи від продажу об’єктів прав інтелектуальної власності;

· доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за

надання права на користування або розпорядження іншими

особами нематеріальним активом (твором науки, мистецтва,

літератури);

· сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподатку-

ванню;

· сума страхових виплат, страхових відшкодувань або викупних

сум, отриманих платником податку за договорами довгостро-

кового страхування життя і недержавного пенсійного страху-

вання у межах сум, що підлягають оподаткуванню;

· доходи від операцій з майном і від надання його в оренду або

суборенду у встановлених розмірах;

· дохід у вигляді вартості використання житла, інших об’єктів

матеріального чи нематеріального майна, що надані платнику

податку в безкоштовне використання;

· вартість майна та харчування, безкоштовно отриманого плат-

ником податку, крім випадків їх надання як “спеціальні” (спец-

одяг, спецхарчування);

· суми фінансової допомоги, що включають суми боргу платни-

ка податку, анульованого кредитором за його самостійним

рішенням, не пов’язаного з процедурою банкрутства;

· вартість безкоштовно отриманих товарів (робіт, послуг), а та-

кож суми зниження вартості товарів (послуг), які перевищують

звичайну ціну, крім тих, що отримані на лікування, поховання;

· дохід у вигляді неустойок, штрафів або пені, фактично отрима-

ний платником податку як відшкодування матеріального або

нематеріального збитку, крім сум, що спрямовуються на пряме

відшкодування збитків, що зазнав платник податку;

· дохід у вигляді відсотків, дивідендів