спеціального призначення швидкої допомоги та пожежних);

· мотоцикли (включаючи мопеди) і веломашини зі встановленим

двигуном, крім тих, які мають об’єм циліндрів двигуна до

50 см3, та ін.

Водночас не є об’єктом оподаткування такі види транспортних

засобів:

· трактори на гусеничному ході;

· мотоцикли (включаючи мопеди) та веломашини зі встановле-

ним двигуном з об’ємом циліндрів двигуна до 50 см3;

· автомобілі спеціального призначення, швидкої допомоги та по-

жежні;

· транспортні засоби (вантажні, самохідні), що використовують-

ся для вантажно-розвантажувальних робіт на територіях за-

водів, складів, у портах і аеропортах, а також для перевезення

вантажів на малі відстані;

· машини та механізми для сільськогосподарських робіт (зерно-,

картопле-, кукурудзозбиральні та інші комбайни).

Податок нараховується виходячи з об’єму циліндрів двигуна, ви-

мірюваного в кубічних сантиметрах, за ставками у гривнях з кож-

них 100 см3 об’єму циліндрів двигуна. При цьому розмір ставок ди-

ференційований за видами транспортних засобів (трактор, авто-

мобіль та ін.) залежно від їх призначення (автомобіль вантажний або

легковий), об’єму циліндрів двигуна та інших показників.

Нарахування податку з наземних транспортних засобів та інших

самохідних машин та механізмів здійснюють їх власники — юри-

дичні особи виходячи з кількості відповідного виду транспортних

засобів, які перебувають на балансі підприємства станом на 1 січня

поточного року, сумарного об’єму їх циліндрів двигунів у кубічних

сантиметрах, а для водних транспортних засобів — їх довжини і

встановлених ставок податку у гривнях із 100 см3 об’єму циліндрів

двигуна або із 100 см довжини водного транспортного засобу.

Для визначення суми податку за видами транспортних засобів і

його загальної суми підприємства — юридичні особи складають

спеціальний затверджений податковим органом розрахунок у трьох

примірниках, форма якого наведена в табл. 4.10.

Один примірник розрахунку платники податку — юридичні осо-

би в зазначені податковим органом строки, але не пізніше 1 березня

поточного року подають до податкового органу за місцем реєстрації

підприємства.

Нарахована сума податку на транспортні засоби сплачується

юридичними особами — платниками цього податку в місцевий бюд-

жет щокварталу рівними частинами до 15 числа місяця, наступного

за звітним кварталом.

Фізичними особами податок на транспорт сплачується перед реє-

страцією, перереєстрацією транспортних засобів щорічно або один

раз на два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому

здійснюється технічний огляд транспортного засобу.

Перерахунки юридичними особами розміру податку у зв’язку з

перереєстрацією транспортних засобів протягом року не здійсню-

ються.

Якщо транспортні засоби придбані у другому півріччі, то пода-

ток сплачується в розмірі 50 % встановленої суми.

Перерахунок неправильно сплаченого податку допускається

щонайбільше за два попередні роки. Власники транспортних засобів

зобов’язані подавати до органів Державної автомобільної інспекції

або інших органів, що здійснюють їх реєстрацію, перереєстрацію або

технічний огляд, квитанції, платіжні доручення про сплату податку,

а звільнені від сплати цього податку — відповідну довідку (доку-

мент), що надає право на користування цими пільгами.

У разі відсутності документів про сплату податку реєстрація, пе-

ререєстрація і технічний огляд транспортних засобів не здійсню-

ються.

Зі сплати податку на транспортні засоби його платникам нада-

ються відповідні пільги. Так, від сплати податку звільняються:

· підприємства автомобільного транспорту загального користу-

вання незалежно від форм власності — за транспортні засоби,

що перевозять пасажирів, на які у встановленому законодав-

ством порядку визначені тарифи оплати проїзду в цих транс-

портних засобах;

· навчальні заклади, які повністю фінансуються з бюджетів, — за

навчальні транспортні засоби за умови використання їх за при-

значенням;

· особи, що належать згідно із законодавством України до таких

категорій: потерпілі внаслідок Чорнобильської катастрофи, ве-

терани війни, ветерани праці та інші громадяни похилого віку

в Україні — за один легковий автомобіль з об’ємом циліндрів

двигуна до 2500 см3, а також інваліди І і ІІ груп — за один ав-

томобіль незалежно від об’єму циліндрів двигуна.

На 50 % менше від нарахованої суми сплачують податок сільсько-

господарські підприємства-товаровиробники на трактори колісні, ав-

тобуси і спеціальні автомобілі для перевезення людей з кількістю місць

не менше від 10.

На 50 % від сплати податку звільняються громадяни, у власності

яких перебувають легкові автомобілі, вироблені в країнах СНД і по-

ставлені на облік в Україні до 1990 р. включно.

За правильність нарахування і своєчасність сплати податку не-

суть відповідальність його платники. Так, за несплату у встановле-

ний строк податку на транспорт підприємства-платники сплачують

пеню в розмірі 120 % облікової ставки Національного банку Укра-

їни із суми недоплати за кожен день прострочення.

У разі приховування (заниження) об’єктів оподаткування з юри-

дичних осіб у доход відповідного органу податковими органами стя-

гується вся сума приховуваного (занижуваного) податку і штраф у

розмірі 5 % тієї самої суми. Сума приховуваного (занижуваного) по-

датку і штраф вносяться у відповідний орган за рахунок прибутку

(доходу), який залишається в розпорядженні підприємств.

У разі відсутності обліку об’єктів оподаткування або ведення

цього обліку з порушенням встановленого порядку, а також у разі

неподання, несвоєчасного подання податковим органам розрахунків

та інших документів, необхідних для нарахування і сплати податку,

юридичні особи сплачують у відповідний бюджет додатково 10% на-

лежних сум податків.

Податок, що надійшов до місцевого бюджету з транспортних за-

собів, використовується на покриття витрат із експлуатації і утри-

мання автомобільних доріг та на інші цілі згідно з порядком, затвер-

дженим відповідною радою.

4.5.5. Плата (податок) за землю

Відповідно до Закону України “Про плату за землю” використан-

ня землі в Україні є платним. Плата за землю є прямим податком на

володіння землею та її використання, що стягується у вигляді земель-

ного податку або орендної плати, яка визначається відповідно до гро-

шової оцінки земель. При цьому грошова оцінка земельних ділянок

здійснюється Державним комітетом України із земельних ресурсів

згідно з методикою, розробленою Кабінетом Міністрів України.

Плата за земельні ділянки, грошова оцінка яких не встановлена,

визначається залежно від площі таких угідь та існуючих ставок по-

датку.

Ставки земельного податку, порядок його нарахування і сплати

встановлюються в законодавчому порядку.

Земельний податок нараховують і сплачують власники землі та

землекористувачі, за