Місцеві податки і збори

Місцеві податки і збори — це платежі, які встановлюються місце-

вими органами влади і обов’язкові до сплати їх платниками на певній

території.

Наявність місцевих податків і зборів та їх стягнення дуже важ-

ливі, оскільки за їх рахунок в основному формуються місцеві бюд-

жети, з яких фінансуються установи і організації невиробничої сфе-

ри, органи місцевої державної влади і самоврядування, підприємства

і організації, які входять до складу місцевого господарства, тощо.

Окремі види місцевих податків і зборів, їх розмір і порядок стягу-

вання встановлюються органами місцевої влади в межах відповідних

територій, а також у межах їх переліку і ставок, встановлених законо-

давством України.

Нині в Україні встановлені такі види місцевих податків і зборів:

· комунальний податок;

· податок з реклами;

· готельний збір;

· збір за припаркування автотранспорту;

· ринковий збір;

· збір за видачу ордера на квартиру;

· курортний збір;

· збір за право використання місцевої символіки;

· збір за здійснення закордонного туризму;

· збір за проведення аукціону;

· збір за проїзд територією Автономної Республіки Крим і при-

кордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

· збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфе-

ри послуг;

· збір за надання земельних ділянок для будівництва об’єктів ви-

робничого і невиробничого призначення, індивідуального жит-

ла і гаражів у населених пунктах.

Охарактеризуємо окремі види місцевих податків і зборів.

4.6.1. Комунальний податок

Комунальний податок — це обов’язковий місцевий податок, який

нараховується з неоподатковуваного фонду оплати праці робітників

за встановленими ставками.

Платниками комунального податку є всі юридичні особи, за ви-

нятком бюджетних установ і організацій, планово-дотаційних уста-

нов і організацій та сільськогосподарських підприємств.

Комунальний податок сплачують:

· усі суб’єкти господарювання незалежно від форми власності та

підлеглості відомствам, включаючи підприємства з іноземними

інвестиціями, їх філії, відділення та інші окремі підрозділи, які

є юридичними особами і мають самостійний баланс, поточний

рахунок в установах банків і здійснюють господарську, під-

приємницьку та іншу комерційну діяльність — з неоподаткову-

ваного доходу оплати праці працівників, які займаються цими

видами діяльності;

· окремі підрозділи, філії суб’єктів господарювання, які не мають

самостійного балансу і поточного рахунку в установах бан-

ків — з неоподатковуваного доходу оплати праці своїх робіт-

ників у складі підприємств, які є юридичними особами;

· підприємства і організації, які не є госпрозрахунковими, але от-

римують доходи від господарської діяльності — з неоподатко-

вуваного фонду оплати праці, розрахованого на працівників,

які займаються цією діяльністю;

· бюджетні установи, які фінансуються з місцевого і державного

бюджетів — з неоподатковуваного фонду оплати праці праців-

ників, що займаються господарською і комерційною діяльністю

у складі цих установ.

Об’єктом оподаткування комунальним податком є неоподатко-

вуваний фонд оплати праці працівників, що розраховується мно-

женням офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму до-

ходів громадян на середньооблікову чисельність працівників за

звітний місяць.

Середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць роз-

раховується шляхом підсумовування чисельності працівників об-

лікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тоб-

то з 1 по 31, включаючи святкові (неробочі) та вихідні дні й ділен-

ням отриманої суми на кількість календарних днів звітного місяця.

При цьому до облікового складу включаються працівники, які пра-

цюють на умовах трудового договору як у підприємстві, так і за

його межами.

Чисельність працівників облікового складу за вихідний чи свят-

ковий (неробочий) день береться на рівні облікової чисельності пра-

цівників за попередній робочий день. У разі наявності двох або

більше вихідних чи святкових (неробочих) днів поспіль чисельність

працівників облікового складу за кожний з цих днів береться на

рівні чисельності працівників облікового складу за робочий день,

що передував вихідним та святковим (неробочим) дням.

Сума податку розраховується його платником щоквартально з

розподілом помісячно у спеціальній формі. Вона визначається мно-

женням розрахованого неоподатковуваного фонду оплати праці на

встановлену ставку, яка не повинна перевищувати 10 %. Форма роз-

рахунку комунального податку наведена в табл. 4.19.

Розрахунок комунального податку подається платниками в по-

датковий орган до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Нарахована сума комунального податку сплачується його платни-

ками в місцевий бюджет до 15 числа місяця, наступного за звітним.

За правильність обчислення і своєчасну сплату комунального по-

датку відповідальність несуть його платники. Так, за несвоєчасну

сплату податку з платника стягується пеня у встановленому розмірі

із суми недоплати за кожний день прострочення.

4.6.2. Податок з реклами

У ринкових умовах господарювання важливо не тільки виготов-

ляти конкурентоспроможний товар, й своєчасно забезпечити його

рекламу.

Рекламою вважаються всі види об’яв і повідомлень, які подають

інформацію з комерційною метою (отримання доходу) за допомо-

гою засобів масової інформації (ЗМІ): преси, радіо, телебачення,

афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, розміще-

них на будинках, вулицях, майданах, транспорті тощо.

Послуги за розміщення реклами є платними, і за їх надання стя-

гується так названий податок з реклами.

Податок з реклами — це податок на послуги зі встановлення і

розміщення реклами у ЗМІ.

Платниками податку з реклами є суб’єкти підприємницької діяль-

ності, їх філіали, відділення, представництва та інші відокремлені

підрозділи, постійні представництва нерезидентів та фізичні осо-

би — замовники реклами (рекламодавці) або виробники і поширю-

вачі реклами, якщо вони є рекламодавцями.

До об’єктів оподаткування належать:

· вартість виготовлення і розміщення реклами у ЗМІ;

· час показу реклами в кінотеатрах, відеосалонах та в інших закла-

дах, де здійснюється публічний показ кіно-, відео-, слайд-фільмів;

· плата за кожний з носіїв зовнішньої та внутрішньої реклами і рек-

лами транспорті, пакувальних матеріалах, формі спортсменів, же-

тонах та інших рекламних носіях, а також за їх загальну кількість.

До зовнішньої належить будь-яка реклама, що розміщується на

окремих спеціальних конструкціях, щитах, екранах, розміщених про-

сто неба, на фасадах будинків та споруд або на транспортних засо-

бах зовні.

До внутрішньої належить будь-яка реклама, що розміщується

всередині будинків, приміщень, споруд, транспортних засобів тощо.

Податок з реклами сплачується з усіх видів спеціальної інфор-

мації про осіб чи продукцію, що поширюється в будь-якій