Об’єктом обкладання збором є вартість виробленої продукції, ви-

конаних робіт, наданих послуг.

Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста, зобра-

ження архітектурних та історичних пам’яток тощо) видається термі-

ном на один рік органами місцевого самоврядування, які й встанов-

люють розмір збору.

Річний граничний розмір збору за право використання місцевої

символіки не повинен перевищувати: з юридичних осіб — 30 неопо-

датковуваних мінімумів доходів громадян, з фізичних осіб — підпри-

ємців — двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Збір стягується за право використання місцевої символіки щоріч-

но при видачі дозволу і подовженні терміну його дії. Сума збору

вноситься в місцевий бюджет у встановлені строки.

За використання місцевої символіки без дозволу з винних стя-

гується штраф у розмірі 0,5 % вартості реалізованої продукції, вико-

наних робіт, наданих послуг.

Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери

послуг — це плата суб’єктів торгівлі за видачу їм дозволу на торгів-

лю у спеціально призначених для цього місцях.

Платниками цього збору є юридичні особи всіх форм власності,

а також фізичні особи, які отримали дозвіл на розміщення об’єктів

торгівлі сільськогосподарською продукцією і промисловими то-

варами.

Ставки збору залежать від площі торговельного місця, його те-

риторіального розміщення, виду продукції (товарів), що продаєть-

ся, і встановлюються місцевими органами влади в розмірі від 10 до

40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на рік для

суб’єктів, які постійно здійснюють торгівлю, і від 0,5 до 3,0 неопо-

датковуваних мінімумів доходів громадян за разову (на одну добу)

торгівлю.

Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі спла-

чується в місцевий бюджет і відноситься юридичними особами —

платниками цього збору — на собівартість продукції, а фізичні осо-

би сплачують цей податок за рахунок власних доходів.

Відповідальність за правильність нарахування і повноту сплати

збору в бюджет несуть уповноважені організації або посадові осо-

би, яким доручено видавати дозвіл на розміщення об’єктів торгівлі.

Збір за проїзд територією Автономної Республіки Крим і прикор-

донних областей автотранспорту, що прямує за кордон, стягується з

юридичних осіб, громадян України та інших держав.

Платниками цього виду податку є водії транспортних засобів.

Збір стягується за встановленими ставками залежно від виду

транспортного засобу і об’єму циліндрів його двигуна. Так, для лег-

кових автомобілів ставки встановлюються в розмірі від 1 до 3 не-

оподатковуваних мінімумів доходів громадян, а для вантажних ав-

томобілів — від 3 до 6 неоподатковуваних мінімумів.

Збір стягується органами внутрішніх справ України на конт-

рольно-перепускних пунктах одноразово при перетині кордону в од-

ному напрямку і виключає його сплату при поверненні. Зібрані кош-

ти перераховуються в місцевий бюджет.

Від сплати збору звільняються:

· спортсмени, які від’їжджають на міжнародні змагання;

· громадяни, які від’їжджають з метою участі в культурному

обміні, на лікування, оздоровлення дітей і за телеграмою на по-

ховання близьких родичів.

4.6.4. Джерела і порядок погашення

податкових зобов’язань платником податків

Відповідно до чинного законодавства про оподаткування плат-

ники відповідних податків мають самостійно обчислювати і в зазна-

чені терміни сплачувати встановлені для них податки, а також пла-

тежі в бюджет і державні цільові фонди.

Податкове зобов’язання — це зобов’язання платника податків (пла-

тежів) сплатити у встановлені терміни у відповідні бюджети і державні

цільові фонди обчислену суму податку (платежу) у встановленому по-

рядку.

Не сплачене у встановлений термін податкове зобов’язання, а

також нарахована на суму цього зобов’язання пеня є заборговані-

стю з податків (недоплатою).

Податкові зобов’язання, а також заборгованість за ними можуть пога-

шатися платником податків за рахунок власних коштів, а в разі їх відсут-

ності — за рішенням органу стягнення за рахунок відповідного майна

платника.

При цьому джерелами власних коштів, що спрямовуються на

сплату податкових зобов’язань (боргів), є кошти, отримані від про-

дажу продукції, товарів (виконання робіт, надання послуг), майна і

немайнових цінностей, випуску цінних паперів та ін.

За рішенням платника податків оплата його податкових зобов’я-

зань або погашення податкової заборгованості може здійснюватись

шляхом заліку непогашених зустрічних грошових зобов’язань відпо-

відного бюджету перед таким платником податків, термін погашен-

ня яких настав до моменту виникнення податкових зобов’язань

платника податків.

Джерелом самостійної сплати обов’язкових платежів (податків,

зборів) з об’єктів нерухомості можуть бути активи як власника та-

ких об’єктів нерухомості, так і будь-якої особи, на яку покладено

обов’язок сплачувати податки.

Джерелами погашення заборгованості з податків у їх платника за

рішенням органу стягнення є будь-які активи платника податків, що

з моменту виникнення боргу автоматично передаються в податкову

заставу.

Перехід активів у податкову заставу відбувається за таких умов:

· при неподанні або невчасному поданні платником податкової

декларації — з першого робочого дня, що настає за останнім

днем терміну, встановленого для подання податкової декларації;

· при несплаті суми податкового зобов’язання, розрахованого

платником податку, — з дня, що настає за останнім днем вста-

новленого терміну сплати;

· при несплаті суми податкового зобов’язання, розрахованого

контролюючим органом, — з дня, що настає за останнім днем

терміну погашення, встановленого контролюючим органом у

податковому повідомленні.

Водночас не можуть бути використані як джерела погашення по-

даткового боргу платника податків за його самостійним рішенням

або за рішенням органу такі активи:

· майно платника податків, надане в заставу іншим особам;

· активи, що належать на правах власності іншим особам і пере-

бувають у тимчасовому розпорядженні або користуванні плат-

ника податків (оренда, накопичення, давальницька сировина);

· кошти інших осіб, надані платнику податків як внесок (депо-

зит), а також власні кошти юридичної особи, які використову-

ються для виплат заборгованості з основної заробітної плати

працівникам, які є учасниками трудових відносин з цією юри-

дичною особою;

· кредити або позики, надані платнику податків кредитно-фінан-

совими установами;

· майно, включене до складу цілісних майнових комплексів дер-

жавних підприємств, що не підлягають приватизації, та ін.

Активи звільняються з-під податкової застави з дня:

· одержання податковим органом копії платіжного доручення,

засвідченого банком, про перерахування в бюджет усієї суми

податкового зобов’язання;

· подання в податковий орган податкової декларації в разі не-

своєчасного її подання;

· визнання податкового боргу