Організація оборотних активів та джерела їх формування

Оборотні активи, що є основним елементом матеріальної бази

процесу виробництва, істотно впливають на нього. Якщо виробниц-

тво забезпечене достатньою кількістю необхідних елементів оборот-

них активів, воно працює, як правило, ефективно. Ефективно в цьо-

му разі використовуються й оборотні активи.

Встановлення на підприємствах необхідного складу та структури

оборотних активів, визначення потреби в них та джерел їх форму-

вання, а також контроль за зберіганням та ефективністю їх викорис-

тання називається організацією оборотних активів.

Організація оборотних активів повинна будуватися на таких

принципах:

· створенні мінімального обсягу оборотних активів, що забезпе-

чує неперервність процесу виробництва та обігу, а також їх

ефективне використання;

· раціональному розміщенні наявних оборотних активів за сфе-

рами відтворювального процесу в межах підприємства;

· формуванні та поповненні оборотних активів за рахунок влас-

них та позикових джерел залежно від обсягів виробництва;

· створенні фінансових резервів;

· контролі за зберіганням та ефективним використанням оборот-

них активів.

Оборотні активи класифікують залежно від їх участі у кругообігу

активів, методів планування та регулювання і джерел формування.

Залежно від участі в кругообігу оборотні активи поділяються на

активи у сфері виробництва та у сфері обігу. Встановлення опти-

мального співвідношення оборотних активів, що перебувають у цих

сферах, сприяє ефективнішому їх використанню. Разом з тим що

більша питома вага оборотних активів у сфері виробництва та мен-

ша у сфері обігу, то ефективніше вони використовуються. К. Маркс,

вважав активи у сфері обігу бездіяльною частиною і зазначав “…що

менша остання порівняно з усім капіталом, то за інших рівних умов,

більший прибуток”.

Отже, важливим напрямком підвищення ефективності викорис-

тання оборотних активів на підприємствах є вдосконалення їх роз-

поділу за стадіями кругообігу, зниження питомої ваги фондів обігу.

Залежно від методів планування та регулювання оборотні активи

поділяються на нормовані та ненормовані.

Нормованими називаються оборотні активи, за якими обчис-

люється норматив. До них належать виробничі запаси, готова про-

дукція, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів та ін.

Обчислення нормативів (мінімальної потреби) за цими видами обо-

ротних активів дає можливість забезпечити їх ефективне викорис-

тання та нормальний процес виробництва

Ненормованими є оборотні активи, за якими норматив не обчис-

люється. До них належать грошові кошти в касі та на рахунках у

банках, кредиторська заборгованість та ін.

Залежно від джерел формування оборотні активи поділяються на

кошти власні, позикові та залучені.

Власними називаються кошти підприємств, якими вони покрива-

ють мінімальні розміри оборотних активів (запасів і витрат), не-

обхідні для забезпечення нормального, безперервного процесу ви-

робництва та реалізації продукції. Вони постійно перебувають на

підприємстві і строк користування ними не встановлюється. У цьо-

му разі важливо забезпечити відповідність власних джерел фак-

тичній наявності оборотних активів, оскільки і їх надлишок або не-

стача негативно впливають на ефективність їх використання і вироб-

ництво загалом.

Нині більшості підприємств народного господарства України

притаманна нестача оборотних активів, що є однією з основних при-

чин їх збиткової роботи.

Позиковими є кошти, які підприємства отримують у вигляді бан-

ківських кредитів з метою створення сезонних запасів матеріальних

цінностей та покриття витрат виробництва. Ці кошти надаються

підприємствам на певний строк, після завершення якого вони мають

бути повернуті банку.

Залученими називаються кошти, що не належать підприємству,

проте внаслідок діючої системи розрахунків перебувають у його обігу.

Порядок формування джерел створення оборотних активів на

підприємствах залежить від форми власності, покладеної в основу

функціонування підприємства, специфіки його організаційної побу-

дови та інших факторів.

Джерела формування власних оборотних активів державних

підприємств при їх організації визначаються вищою організа-

цією. Як правило, це кошти бюджету, інших однотипних підпри-

ємств, централізовані кошти вищих органів управління.

На підприємствах з колективною формою власності у момент їх

відкриття оборотні активи формуються за рахунок грошових і ма-

теріальних внесків засновників, безповоротних внесків інших

підприємств та громадян.

У подальшій роботі підприємств їх оборотні активи можуть по-

повнюватися за рахунок власних фінансових ресурсів (прибутку), за-

лучених, позикових та інших джерел (додаткових внесків підпри-

ємств, дотацій з бюджетів, благодійних внесків юридичних та фізич-

них осіб).

Власні джерела, що спрямовані на створення оборотних акти-

вів на підприємствах, зараховуються до статутного фонду, утво-

рюючи статутний капітал.

Фактична наявність власних та прирівнюваних до них джерел

формування оборотних активів визначається за балансом річного

звіту підприємства як різниця між підсумками першого розділу па-

сиву балансу та першого розділу активу балансу.

Склад і структура джерел формування оборотних активів не є

сталими. Вони залежать від економічного становища підприємств,

особливостей формування запасів та витрат і можуть змінюватися

з часом. Однак збільшення частки власних активів та зменшення

частки кредитів банку в джерелах формування оборотних активів

підвищує ефективність їх використання та рівень рентабельності

підприємства. Тому встановлення економічно обгрунтованого

співвідношення між власними та позиковими джерелами фор-

мування оборотних активів є однією з найважливіших умов під-

вищення ефективності їх використання та рентабельності підпри-

ємства.