Загальний порядок нормування власних оборотних активів підприємств

Розмір власних оборотних активів, необхідних підприємству

для забезпечення нормальної діяльності, встановлюється норму-

ванням.

Нормування — це процес обчислення частини оборотних ак-

тивів (запасів та витрат), потрібної підприємству для забезпечен-

ня нормального, неперервного процесу виробництва, реалізації

продукції та розрахунків.

Основним завданням нормування є розробка на кожному під-

приємстві економічно обґрунтованих норм та нормативів власних

оборотних активів, що забезпечують прискорення обороту та най-

ефективніше використання матеріальних і фінансових ресурсів.

Нормування оборотних активів включає розробку та встановлен-

ня на підприємствах спеціальних норм за окремими видами матері-

альних цінностей, витрат виробництва тощо, а також розрахунок

нормативу власних оборотних активів у грошовому вираженні на

кінець року, кварталу.

Норма — це обчислювана у встановленому порядку за кожним

видом оборотних активів відносна або мінімальна їх величина, не-

обхідна для розрахунку нормативу. За одними видами оборотних

активів норма обчислюється в абсолютних величинах (гривнях, ко-

пійках), за іншими — у відносних величинах (відсотках).

Норми оборотних активів за їх видами повинні розроблятися на

кожному підприємстві спеціальною комісією відповідно до Типово-

го порядку визначення норм запасів товарно-матеріальних ціннос-

тей, затвердженого Міністерством фінансів та Міністерством еконо-

міки України від 31 травня 1993 р.

Розроблені норми діють кілька років і переглядаються при зміні

технології виробництва, номенклатури продукції, що випускається,

умов матеріально-технічного постачання.

Норматив — це мінімальний розмір власних оборотних активів

у грошовому вираженні, необхідний підприємству для забезпечення

нормального безперервного процесу виробництва, реалізації про-

дукції та розрахунків. Нормативи власних оборотних активів мають

ураховувати потреби підприємства в активах не тільки для основної

діяльності, а й для капітального ремонту будинків, споруд, що вико-

нується господарським способом, а також для допоміжних під-

приємств та інших служб підприємств, що не перебувають на само-

стійному балансі.

Норми та нормативи обчислюються шляхом складання спеціаль-

них розрахунків за кожним видом оборотних активів, що нормують-

ся. Визначаються нормативи на кінець планового року за окремими

видами оборотних активів шляхом множення норми на обсяг (одно-

денну витрату) нормованих цінностей або витрат виробництва, що

враховуються. Дані, необхідні для розрахунку норм та нормативів

за окремими елементами нормованих оборотних активів, беруть з

відповідних видів бухгалтерської звітності (балансів тощо) і таблиць

виробничо-фінансового плану.

Нормування оборотних активів може здійснюватися трьома

м е т о д а м и : прямого рахунку, аналітичним та методом коефі-

цієнтів.

Метод прямого рахунку полягає в тому, що спочатку визнача-

ються відповідно до діючого порядку норми та нормативи за ок-

ремими елементами оборотних активів, а потім додаванням їх

сум — сукупний норматив.

При аналітичному методі виключається розрахунок нормати-

ву за окремими елементами оборотних активів, а сукупний нор-

матив на запланований рік обчислюється виходячи з чинного

нормативу в поточному році, скоригованого на зміну обсягу ви-

робництва (обсягу товарної продукції) та розміру прискорення

обігу оборотних активів у запланованому році.

При застосуванні методу коефіцієнтів норматив власних обо-

ротних активів на запланований рік розраховується за нормати-

вом, що діяв у попередньому році, і розміром змін відповідних за-

пасів та витрат у запланованому році.

Використання того чи іншого методу розрахунку нормативу

власних оборотних активів залежить від часу функціонування та

економічного становища підприємств. При створенні підприємств,

а також в умовах їх функціонування для розрахунку нормативів

власних оборотних активів найдоцільніше застосовувати метод

прямого рахунку.