Порядок оформлення отримання кредиту в банку

Кредитні взаємовідносини банку і суб’єкта господарської діяль-

ності регулюються кредитним договором, який укладається між кре-

дитором і позичальником у письмовій формі після згоди банку на ви-

дачу позики позичальнику.

Але до укладання кредитного договору позичальник, який бажає

отримати в банку, що його обслуговує, кредит, з’ясовує в цьому бан-

ку (в усних переговорах з відповідними працівниками банку) мож-

ливість позитивного вирішення цього питання. Отримавши позитивну

відповідь, позичальник звертається в банк офіційно з клопотанням-

заявою, де вказує мету отримання кредиту, його суму, строк викорис-

тання, передбачене забезпечення, економічну характеристику за-

ходів, що кредитуються, і джерела погашення кредиту.

Разом з клопотанням-заявою позичальник подає банку такі доку-

менти:

· техніко-економічне обґрунтування кредитованого заходу;

· копії контрактів (договорів) між продавцем і покупцями;

· копії договорів оренди землі, приміщень, обладнання тощо;

· розрахунки очікуваних доходів від здійснення кредитованого

заходу, за рахунок яких сплачуватиметься майбутній кредит;

· бухгалтерські й фінансові звіти (форма № 1 “Баланс підприєм-

ства”, форма № 2 “Звіт про фінансові результати”, форма № 3

“Звіт про рух грошових коштів”, форма № 4 “Звіт про власний

капітал”) за звітний рік і квартал;

· виписки за рахунками позичальника, відкритими в інших

банках;

· висновки аудиторських фірм про фінансовий стан позичаль-

ника;

· договір застави, поручництва, гарантії, страхування (один

з цих документів або кілька за вимогою банку);

· бізнес-план нового здійснюваного заходу;

· розрахунки надходження і витрачання грошових коштів;

· розрахунок одержання та розподілу прибутку.

У разі потреби банк може вимагати від позичальника інші доку-

менти і відомості, які підтверджують економічне становище підпри-

ємства, його платоспроможність і забезпечення повернення кредиту.

Позичальник, який не є клієнтом банку, подає йому додатково

такі документи:

· статут підприємства, зареєстрований і затверджений у встанов-

леному порядку;

· засновницький договір;

· свідоцтво про реєстрацію;

· довідку про перебування на обліку в податковому органі;

· завірену у встановленому порядку картку із зразками підписів

осіб, які мають право розпоряджатися коштами на рахунку.

Оформляючи одержання довгострокового кредиту на фінансу-

вання капітальних витрат, позичальник подає в банк документи, не-

обхідні для відкриття кредитування капітальних вкладень, а також

контракт на побудову, договори на постачання необхідного вироб-

ничого обладнання, документи на відведення земельної ділянки (зем-

лекористування), проектно-технічну документацію на заходи, які

здійснюватимуться, основні техніко-економічні показники проекту,

бізнес-план, розрахунок дохідності та окупності капітальних витрат,

що кредитуються, та ін.

Після одержання клопотання-заяви і необхідних документів для на-

дання кредиту, вивчення цих документів банк оцінює економічне стано-

вище та ділову репутацію позичальника, його кредитоспроможність,

можливість видачі йому кредиту та своєчасність погашення.

Серед показників, на основі яких банк приймає рішення про ви-

дачу позичальнику кредиту, найважливішим є кредитоспромож-

ність, тобто наявність умов для видачі кредиту та можливості своє-

часного його погашення.

Кредитоспроможність позичальника оцінюється на основі кіль-

кох показників, які характеризують дохідність підприємства, його

платоспроможність, ліквідність, забезпеченість власними джерелами

та ін. Вибір показників для оцінки кредитоспроможності позичаль-

ника залежить від форми власності, галузі економіки, особливості

виробничо-фінансової діяльності тощо. Оцінюючи кредитоспро-

можність позичальника, велику увагу приділяють розрахунку та

аналізу коефіцієнтів, які характеризують ефективність вкладень у ви-

робництво, ліквідність балансу, забезпеченість власними джерелами,

платоспроможність.

Визначаючи кредитоспроможність клієнта, банк аналізує умови

(ділове середовище), в яких працює підприємство-позичальник, тоб-

то вивчає види його діяльності, конкурентоспроможність продукції,

ринки збуту, постачальників, покупців тощо.

Після розрахунку та аналізу відповідних показників (коефі-

цієнтів), вивчення умов роботи клієнта банк здійснює (виводить) за-

гальну оцінку фінансового стану позичальника шляхом розрахунку

інтегрального показника і на рівні колективу приймає рішення про

доцільність видачі підприємству кредиту. У разі позитивного вирі-

шення банк укладає з позичальником кредитний договір.

Кредитний договір — це документ, що укладається між банком і

позичальником про взаємні зобов’язання щодо видачі, використан-

ня і погашення позик. У ньому вказуються найменування сторін, вид

кредиту, який видається, його мета, сума, строк видачі, розмір опла-

ти, умови забезпечення і зобов’язання сторін: з одного боку — за

своєчасністю і повною видачею кредиту, з іншого — за цільовим ви-

користанням, своєчасністю погашення позики і відсотків за нею.

У цьому договорі обумовлюються також відповідальність сторін

(кредитора і позичальника) за порушення умов договору та їх юри-

дичні адреси.

Після укладення кредитного договору банк відкриває позичаль-

нику позиковий рахунок, на який зараховується передбачена дого-

вором сума кредиту.