Помітно посилюється вплив нових технічних (технологічних) систем не лише на економічні явища, а й на соціальні процеси. Це потребує пильної уваги конструкторів нової техніки до показників її надійності, ергономічності та екологічності. Особливо нагальним є завдання екологізації виробництва. Спеціальними науковими дослідженнями встановлено, наприклад, що збільшення у два рази забруднення повітря шкідливими викидами скорочує термін експлуатації промислового устаткування до першого капітального ремонту в середньому у півтора раза і що врожайність пшениці в зонах дії підприємств кольорової металургії на 40—60% менша, ніж за межами цих зон. Водночас сучасні прогресивні технології у багатьох випадках уможливлюють не тільки зменшення кількості шкідливих відходів, а й перетворення їх на додаткові чинники зростання обсягів продукції і прибутку. Зокрема, застосування технології утилізації викидів сірчаного ангідриду тепловими електростанціями через оснащення їх відповідними газоочисними установками може задовольнити половину потреби народного господарства України в сірчаній кислоті.

Проте ефективність окремих глобальних і локальних заходів є важливим, але недостатнім вимірником ступеня впливу нововведень організаційно-технічного характеру на результативність діяльності підприємств. Ось чому необхідно знати конкретну методику виявлення інтегрального впливу певної сукупності нововведень на ключові показники виробничо-господарської діяльності підприємств за той чи інший проміжок часу.

У зв'язку з цим можна використовувати загальний методичний підхід, суть якого зводиться до обчислення за спеціальними алгоритмами (формулами) основних показників, що характеризують економічну ефективність тієї чи тієї сукупності запроваджених протягом року (кількох років) нових технічних та організаційних нововведень (ТОН). Зокрема варто обчислювати такі техніко-економічні показники.

Приріст обсягу виробленої продукції:

Де LВП — кількість вивільнених працівників за рахунок технічних і організаційних нововведень, осіб;

В1п, — продуктивність праці в розрахунковому році (періоді), грн/осіб;

VВП — обсяг виробленої продукції, тис. грн.

де I1ВП— загальне зростання продуктивності праці в розрахунковому році (періоді), %;

L1— фактична чисельність персоналу, осіб;

B0П — продуктивність праці у базовому році (періоді).

Приріст фондоозброєності праці:

де І1f — темп зростання фондоозброєності праці у розрахунковому році (періоді), %;

фосн — вартість основних виробничих фондів, тис. грн.;

f°—фондоозброєність праці у базовому році (періоді), грн/осіб.

Приріст фондовіддачі:

де ІF — темп зміни фондовіддачі за розрахунковий рік (період), %;

F0— фондовіддача у базовому році (періоді), грн.

Частка економії (%) від запровадження технічних та організаційних новин у загальних витратах на виробництво продукції:

де D1 — середня заробітна плата одного працівника у розрахунковому році (періоді);

P1— загальна сума прибутку у тому ж році (періоді).

Приріст рентабельності виробництва:

де R1—- рівень рентабельності виробництва у розрахунковому році (періоді), %;

Фвир — загальна вартість виробничих фондів.

Зроблені за таким методичним підходом розрахунки середніх показників свідчать про істотний вплив технічних та організаційних нововведень на ефективність виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства України.

За загальної помітної тенденції постійного зниження фондовіддачі техніко-організаційні нововведення забезпечують значне підвищення цього показника (приблизно на 18%).

Проти загальної позитивної динаміки показників витрат на виробництво (собівартості продукції) і рентабельності виробництва, темпи їх відповідно зниження і збільшення цих показників, зумовлені організаційно-технічними чинниками, були майже у 1,5—2 рази вищими.

При цьому частки зміни розрахункових показників під впливом технічних та організаційних нововведень становили у середньому 62 — 63 і 37 — 38 відсотків загальної позитивної їхньої динаміки.