Зменшення регулюючої ролі держави у визначенні пріоритетів інвесту-вання та контролі за ефективністю використання інвестицій, у тому числі і позичок, що надавалися державою та під державні гарантії, зумовило негативні зрушення у галузевій динаміці капітальних вкладень (табл. 3).

Таблиця 3

Індекси капітальних вкладень по галузях економіки і промисловості

Галузь | 1994 р. у % до 1991 р. | 1998 р. у % до 1994 р.

Україна | 43,8 | 54

Промисловість | 65,0 | 44,5

у тому числі:

електроенергетика | 65,9 | 101,6

вугільна | 44,9 | 60,8

чорна металургія | 76,1 | 54,2

хімічна і нафтохімічна | 168,2 | 11,4

машинобудування | 20,6 | 37,3

деревообробна | 24,9 | 55,7

промисловість будматеріалів | 20,9 | 33,4

легка промисловість | 76,5 | 21,6

харчосмакова | 125,1 | 36,7

м'ясна і молочна | 96,5 | 16,4

Сільське господарство | 18,6 | 28,2

Будівництво | 23,4 | 53,3

Транспорт | 42,8 | 135,1

Починаючи з 1996 р. — млн грн.

Протягом 1991—1994 рр. скоротилися обсяги інвестування, найбільше, у п'ять разів, у сільському господарстві, машинобудуванні, промисловості бу-дівельних матеріалів, у чотири рази — у будівництві, торгівлі та деревооброб-ній промисловості.

Найбільшого удару інвестиційна сфера зазнала в 1992 р., коли загальний обсяг капітальних вкладень скоротився на 36,9%, а по об'єктах виробничого призначення — на 38,9%. Того ж року суттєво скоротилися власні ресурси більшості підприємств, основне джерело фінансування капітальних вкладень, а держава почала скорочувати видатки на народне господарство і, особливо, на капітальне будівництво, для перерозподілу їх на соціальний захист насе-лення та фінансування дефіциту бюджету. У 1993 р. (найбільший рівень ін-фляції) у машинобудуванні та вугільній промисловості спостерігалося найзначніше скорочення фізичного обсягу капітальних вкладень за весь період економічної кризи (на 51% та 49%). У будівництві роком найбільшого ско-рочення став 1994 р. (на 45,9%).

За 1991—1994 рр. питома вага інвестицій в об'єкти виробничого призна-чення скоротилася з 68,3% до 54,1%, машинобудування, сільського господар-ства і будівництва — утроє, промисловості будівельних матеріалів та легкої промисловості — удвоє. Скорочення інвестицій у фондоутворюючі галузі — машинобудування, будівництво, промисловість будівельних матеріалів викликає особливу тривогу, оскільки скорочує виробничу базу для оновлення машин і технологій, розгортання інвестиційної діяльності у перспективі.

Разом з тим збільшення частки інвестицій у паливно-енергетичний ком-плекс закріплює тенденцію до сировинного спрямування виробництва. Питома вага електроенергетики та вугільної промисловості в загальному обсязі капітальних вкладень зросла за 1991—1997 рр. майже вдвоє: з 8% у 199) р. до 15% у 1998 р.

Такі результати ще раз доводять, що усунення держави від регулювання інвестиційної діяльності призвело до поглиблення інвестиційної кризи навіть у найбільш благополучних самоокупних галузях. Це пов'язано не тільки із скороченням бюджетних інвестицій, а й небажанням чи невмінням держави ефективно управляти своєю власністю.

Після проголошення Україною курсу на радикальні економічні реформи у жовтні 1994 р. головні зусилля Президента України були спрямовані на до-сягнення макроекономічної, у першу чергу монетарної стабілізації — голов-ної складової інвестиційного клімату.

У 1996—1998 рр. дія дестабілізуючих чинників, які в попередні роки призвели до втрати керованості інвестиційними процесами, суттєво зменшилася.

Макроекономічна стабілізація, гальмування інфляції, стабілізація валют-ного курсу та введення нової грошової одиниці, розгортання процесів приватизації заклали підґрунтя для підйому інвестиційної активності.

Починаючи з 1995 р. суттєво уповільнилися інфляційні процеси. Се-редньомісячний приріст споживчих цін за 1995—1998 рр. був у 8 разів нижчим, ніж його приріст протягом 1991—1994 рр., а цін виробників у промисловості — майже в 11 разів. Темпи спаду ВВП у 1998 р. були меншими порівняно з 1994 р. у 13 разів. За 1995—1997 рр. було практично завершено масову «малу» приватизацію і значно прискорено приватизацію великих і середніх підприємств. З початку процесу приватизації в Україні роздержавлено 61,8 тис. об'єктів, з них майже 81% — за 1995—1998 рр. За ці роки проведення реформ здійснено ґоловне — вихід з практично некерованого економічного штопору. Українська економіка стала переважно рин-ковою.

Починаючи з 1995 р. увага Президента України та Уряду до інвестицій-ної сфери посилилася. Було прийнято низку законодавчих та нормативних актів, спрямованих на поліпшення інвестиційного клімату в Україні.

У червні 1995 р. затверджено «Концепцію регулювання інвестиційної ді-яльності в умовах ринкової трансформації економіки», з середини 1997 р, змінами до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вве-дено нову систему амортизації, яка дозволила відновити роль цього важливого джерела відтворення основних фондів, у 1998 р. прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про стимулювання інвестиційної ді-яльності».

Зроблено кроки до відновлення важелів державного регулювання ін-вестиційного процесу, підвищення вимог до ефективності використання дер-жавних інвестицій. Мобілізовано кошти амортизаційних відрахувань суб'єктів господарювання за рахунок знижувального коефіцієнта амортизації. Здійснюється децентралізація управління державними інвестиціями шляхом розмежування повноважень між центром і регіонами.

Це дало певні результати. Обсяг капітальних вкладень у 1998 р. перевищив рівень 1997 р. на 6,1%, а будівельно-монтажних робіт — майже на 3%. Але при цьому 29% будівельно-монтажних робіт не було оплачено за-мовником. Введено в дію основних фондів на 10% менше рівня 1997 р., а житла — на 9%.

У галузевій структурі капітальних вкладень триває тенденція зменшення частки промисловості, а серед промислових інвестицій домінують інвестиції в паливно-сировинні галузі: вугільну, газову промисловість, чорну металургію та електроенергетику.

За оцінками Світового банку країни із середнім рівнем доходу майже 20% державних витрат спрямовують на інвестування, прагнучи створити базу для майбутнього зростання. Україна — менше ніж 2%. Порівняно з іншими країнами колишнього Радянського Союзу, які пройшли через ті ж проблеми перехідного періоду, Україна інвестує в 5 раз менше.

Це свідчить,