2.Аналіз сучасного інвестиційного клімату в Україні

2.1.Динаміка інвестиційної діяльності в Україні

в роки незалежності

Підвищення конкурентоспроможності української економіки, якісне оновлення її виробничо-технологічного комплексу і на цій основі інтеграція у світовий простір на умовах партнерства неможливі без глибокої структурної перебудови. Вона вимагає збільшення обсягу інвестицій, консолідації всіх джерел інвестування та активізації зусиль інвестора.

Сьогодні інвестиційна діяльність держави та інших учасників інвестицій-ного процесу не відповідає цим вимогам. Незважаючи на появу, після семирічного спаду обсягів інвестицій, перших позитивних зрушень до їх зростання у 1998 р., це зовсім не ті обсяги і не той рівень інвестиційної ді-яльності, які могли б стати базою економічного відновлення.

Поставлені завдання висувають набагато серйозніші вимоги до ін-вестиційної політики щодо її координованості з іншими складовими еконо-мічної політики, гнучкості і дієвості важелів регулювання, орієнтації на до-вгострокові чинники та цілі, системи гарантій і відповідальності.

Стратегія інвестиційної діяльності в умовах перехідного періоду розпо-чала формуватися з перших років розбудови економіки незалежної української держави і включала серед інших завдань формування законодав-чої бази і адекватних ринковим умовам інвестиційного механізму та ін-вестиційної інфраструктури.

Цей процес не був послідовним. Пошук моделі розвитку економіки мо-лодої незалежної держави здійснювався шляхом проб та помилок, з ураху-ванням набутого власного досвіду та досвіду інших країн з перехідною еко-номікою. У різні періоди розбудови економіки незалежної України форму-валися й різні підходи до формування інвестиційного механізму і ці довгі пошуки визначили сучасний стан інвестиційної діяльності.

Запровадження моделі «шокової терапії без терапії» у перші роки неза-лежності в умовах монополізму виробників і відсутності підвалин для дії ринкових механізмів призвело до глибокої економічної кризи, яка поглинула майже всі ресурси виживання підприємств та населення і навіть змістила на задній план інституційні реформи та структурну перебудову. Багато часу було витрачено на досягнення макроекономічної та фінансової стабілізації. Роз-почалися негативні структурні зрушення в економіці.

Інвестиційна політика, що проводилася протягом перших років незалеж-ності, знаходилася під впливом курсу на прискорену лібералізацію. Прийняті у 1991—1992 рр. закони України «Про інвестиційну діяльність», «Про підприємства в Україні», «Про власність», «Про підприємництво», «Про бюд-жетну систему України», «Про оподаткування доходів підприємств і органі-зацій», «Про банки і банківську діяльність», «Про цінні папери і фондову біржу» передбачали зміни в інвестиційному механізмі у напрямі його децен-тралізації та збільшення ролі підприємств і нових ринкових структур,

Аналіз змісту цих законодавчих актів та наслідків їх дії у виробничій та інвестиційній сферах протягом 1993—1996 рр. свідчить про недостатнє вра-хування особливостей перших років трансформації економіки, неузгодже-ність низки їх положень, які негативно вплинули на результати інвестиційної діяльності.

Так, передчасне згортання ролі держави у мобілізації фінансових ін-вестиційних ресурсів, надання повної самостійності підприємствам та покла-дання на дію ринкових механізмів в умовах високої інфляції та кризи виробництва призвели до інвестиційної кризи, наслідки якої ще досі не вдається подолати.

Для консолідації капіталів у країні та відпрацювання нових ін-вестиційних механізмів потрібен був час, проте в умовах високої інфляції та неврегульованості правового поля мотивація для інвестування була практично відсутньою.

Головним наслідком інфляції 1992—1993 рр. стало згортання економіч-ної діяльності, розрахованої на довгостроковий ефект та створення реального продукту, переорієнтація на швидкоокупні посередницькі операції. Лібералі-зація взаємовідносин між державою та підприємствами з прийняттям у 1992 р. Закону України «Про підприємства в Україні» сприяла послабленню фінансової дисципліни, скороченню легальної економічної діяльності.

Відновлення адміністративних методів управління і блокування реформ з вересня 1993 р. посилило тенденції переміщення економічних операцій з легальної сфери до тіньової. Закономірним результатом цих процесів стало катастрофічне скорочення джерел фінансування капітальних вкладень: і дер-жавних, і коштів підприємств.

Продовжуючи дотувати збиткові підприємства та виконувати свої зобов'язання щодо соціального захисту населення в умовах інфляції та обвального падіння виробництва, держава значно скоротила обсяги ін-вестиційних програм. З 1991 до 1996 рр. бюджетні інвестиції скоротилися у 7 разів при загальному скороченні внутрішніх інвестицій у 4 раза.

Таблиця 1

Структура інвестицій за джерелами фінансування

(у порівняних цінах 1996 р.)

Показник | 1991 | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998

Загальний обсяг внутрішніх ін вестицій, млн грн | 51439 | 32448 | 29075 | 22521 | 16097 | 12557 | 11449 | 12151

з них:

кошти державного бюджету млн грн | 13580 | 9446 | 6426 | 5224 | 3526 | 1907 | 967 | 1011

у % до загального обсягу | 26,4 | 29,1 | 22,1 | 23,2 | 21,9 | 15,2 | 8,4 | 8,3

власні кошти підприємств,

організацій та інші джерела фінансування

млн грн | 37859 | 23002 | 22649 | 17297 | 12571 | 10650 | 10516 | 11140

у % до загального обсягу | 73,6 | 70,9 | 77,9 | 76,8 | 78,1 | 84,8 | 91,6 | 91,7

Основним джерелом внутрішніх інвестицій сьогодні, як і в минулі роки, залишаються власні кошти підприємств (прибуток та амортизаційні вкладен-ня), на які припадає понад три четвертих загального обсягу інвестицій. Але їх обсяги зменшилися за 1991—1995 рр. у 3 рази і в подальшому відновити цей процес не вдалося [87].

Упродовж перших років становлення економіки незалежної держави прискорена лібералізація економічних відносин спричинила скорочення власних коштів підприємств не тільки внаслідок знецінення їх через інфля-цію, але й завдяки перетоку національного капіталу з виробничої сфери у сфери швидкого обігу. Підприємства не мали можливості накопичити необ-хідні для довгострокових проектів інвестиційні ресурси, а в умовах значної інфляції та невизначеності відносин власності і