Кошти фірми є частиною балансового звіту, тому зміна залишку коштів фірми від періоду до періоду (а це, саме те, що аналізується в звіті про рух коштів) істотно впливає на зміну багатьох балансових статей.

Чому бажано розбивати пункти А и В таблиці 1 при аналізі конкретного випадку? Існує кілька причин для цього.

I. Перша причина - це те, що у випадку докладної розбивки пунктів А и В аналіз руху коштів дозволяє визначити додатково масу корисних і важливих характеристик економічного розвитку бізнесу клієнта, таких як:

II. Друга причина полягає в наступному:

Якщо мається деякий показник, що залежить від 20 причин, то його завжди значно складніше спрогнозувати, чим показник, що залежить, скажемо, від 5 причин, особливо, якщо причини залежать друг від друга. Саме тому завжди є зміст, для прогнозу, розбити узагальнений показник на трохи, більш простих за структурою підпоказників, що мають простий і зрозумілий фізичний зміст. Розбивка пунктів А и В таблиці 1, приведене вище, є найбільше часто використовуваним. Підпункти такої розбивки мають зрозумілий фізичний, економічний і бухгалтерський зміст. Зрозуміло, від яких причин вони залежать і існують методи розрахунку цих підпунктів. Така розбивка відповідає загальноприйнятої термінології економістів і відповідно може бути легко зрозуміло іншими, тобто на цьому “мові” можна спілкуватися.

III. І третя причина розбивки пунктів А и В таблиці 1.

Допустимо, що експерт визначив значення пункту В відразу, як одне число. Природно, існує імовірність того, що він помилився. Нехай імовірність помилки при визначенні пункту В як цілого числа, на величину більшу, ніж Х відсотків, дорівнює р (0< р <1). Розглянемо другий варіант - експерт розбив пункт В на три підпункти (В1, В2, В3) і визначив значення кожного з підпунктів окремо. З логічних розумінь (через ідентичність апріорної інформації) зрозуміло, що при визначенні значення кожного з підпунктів В1, В2, В3 імовірність помилки, на величину більшу, ніж Х відсотків, при визначенні значення кожного з підпунктів, буде, принаймні, не більш ніж р (насправді, через більшу простоту підпунктів В1, В2, В3 вірогідність такої помилки буде ще менше). У силу побудови події В як суми (В1+В2+В3) помилки відхилень значень підподій В1,
В2, В3 можуть бути як з позитивним, так і з негативним знаком. Число можливих комбінацій відхилень цих помилок дорівнює числу сполучень 2 = 8, з них лише 2 сполучення відповідають сумарній помилці відхилення пункту В на величину, більшу, ніж Х відсотків від щирого значення, в інших 6 сполученнях відхилення пункту У від щирого значення буде менше, ніж на Х відсотків, за рахунок взаємного поглинання позитивних і негативних відхилень. Тобто, сам спосіб адитивного побудови дозволяє знизити імовірність появи помилки в значенні пункту В на величину більшу, ніж Х відсотків, (що є об'єднанням підпунктів У1, У2, У3), до величини р (2/23) = р/4.

Тобто якщо деякий узагальнюючий показник визначається як сума декількох (як правило, більш простих за структурою) підпоказників, а кожний з цих підпоказників визначається незалежно, то значно ймовірніше (у 2n-1 раз, де n – кількість підпоказників), що сумарна помилка, у визначенні узагальнюючого показника буде менше, ніж при оцінці цього показника як одного числа.

2.2.5. Аналіз історії розвитку бізнесу

I. Найбільш важливою частиною аналізу «історії» про рух коштів є аналіз поводження залишку коштів на кінець кожного періоду.

Звичайно, цей залишок ніколи не повинний бути негативним і дуже добре, якщо в усі місяці залишок не опускається нижче деякої величини.

Значення залишку на кінець останнього аналізованого періоду (на момент аналізу) повинне відповідати значенню ліквідних засобів у балансі на момент проведення аналізу. Звичайно, у цьому випадку, останній місяць в аналізі про рух коштів може виявитися не повним (якщо аналіз, наприклад, проводиться в середині місяця).

Відповідно до формули залишку можна зробити кілька висновків, що допоможуть аналізувати поведінку залишку коштів.

а) Якщо всі надходження - Аi і усі витрати - Bi коштів для всіх періодів отримані точно, те всі залишки - Ci зв'язані деяким постійним коефіцієнтом. Тобто, знаючи точно залишок коштів на один момент часу (наприклад, на момент аналізу з балансу) Ми можемо легко визначити залишки коштів на всі інші періоди.

Таким чином, якщо Нам невідомий, наприклад, початковий залишок - , те, знаючи кінцевий залишок - Со і усі - Аi і Bi , Ви завжди можете точно

визначити .

Наприклад, на аналізі Ми не можемо визначити залишок , і немає ніякої інформації про цьому, але Ми упевнені, що надходження і витрати коштів Ми одержали точно. Тоді задайтеся деяким . Наприклад, прийміть, що =1 і порахуйте, які залишки Ви при цьому одержите за інші періоди. Наприклад, таким чином, у Вас вийшла таблиця 3.

Таблиця 2. Таблиця 3.

Періоди | -3 | -2 | -1 | 0 | Періоди | -3 | -2 | -1 | 0

Залишок | -2 | 4 | 3 | 5 | Залишок | 0 | 6 | 5 | 7

На аналізі Ви установили, що реально З0 було дорівнює 7, тобто різниця, між отриманими в результаті розрахунків і реальних залишків складає 2. Це означає, що всі залишки в таблиці 3 повинні бути