Додаток. Він містить план розрахунку по кредиту Клієнта з банком (Додаток №8). Якщо клієнт не вчасно гасить внесок по кредиту або не гасить взагалі, то банк набуває права на реалізацію застави, виносячи кредит на прострочення.
3.3. Індексовані кредити
Індексовані кредити – кредити, із судним рахунком у гривні, але індексовані до збільшення курсу обміну гривня-евро.
На сьогодні, для нас це найбільш цікава форма кредитування.
Максимальна сума: еквівалент 20 000 євро.
Максимальний термін: 12 місяців – основні, 9 – оборотні кошти (для кредитів за автомобільною схемою – 18 місяців), у разі потреби винятки – звертатися до начальника КО.
Процентна ставка: ставка по кредитах у євро + 1% річних.
У протоколі кредитного комітету сума вказується в євро з позначкою «індексований».
Клієнт одержує 2 графіка погашення кредиту – у гривні і євро: перший графік підписується, другий – як пам'ятка.
Пропонуючи клієнту індексований кредит, варто починати зі слів: «Є більш вигідні умови кредитування, чим кредити у валюті – індексовані кредити...». Далі розповідається про переваги - кредитування в гривнях по ставках валютного, відсутність необхідності відкриття валютного рахунка, купівлі валюти і сплати 1% у ПФ і т.д.
У теж час клієнт повинний знати про те, що він буде нести валютний ризик. Якщо клієнт цікавиться, чи буде він платити менше, якщо євро падає, потрібно говорити «ні» і заспокоювати його фразою: «Вважайте, що Ви одержали гривневий кредит по ставці валютного».
3.4. Особливості великих кредитів
Одне з основних правил для будь-якого банку – це правило, що «чим більше кредит, тим більше ризик для банку». Однак з іншого боку, інше основне правило говорить, що «чим більше кредит, тим вище прибуток для банку».
Основною метою банку, як і будь-якої комерційної організації, є одержання прибутку, виходячи з цього усі банки дуже хочуть видавати великі і надійні кредити.
Формально, яких або технічних розходжень при видачі великих і маленьких кредитів немає. Однак завжди варто враховувати особливості, що характерні при видачі великих кредитів.
Великий позичальник – складна структура.
Як правило, чим більший кредит просить позичальник, тим більше великий бізнес він має і тим більше складна структура цього бізнесу, що часто складається з декількох фірм. Реально, щоб полегшити собі задачу в подальшому аналізі, потрібно в першу чергу детально розібратися, як улаштований і функціонує бізнес клієнта.
Допомогти вирішити цю задачу може структурна схема бізнесу. Однак при аналізі великих клієнтів дуже часто не вдається показати всі параметри на одній схемі. На практиці цілком достатніми для цих цілей виявляються три структурні схеми:
Ієрархічна схема власників фірми-холдингу, де показані, які приватні особи, володіють якими пакетами акцій кожної фірми усередині холдингу і як ці фірми беруть участь у пакетах акцій один одного. З такою схемою легко визначити, хто є фактичним власником бізнесу.
Ієрархічна схема керування у фірмі, що показує, як організований апарат керування і який менеджер керує яким підрозділом фірми. Ця схема дозволяє визначити повноваження і компетентність співробітників фірми і дозволить експерту правильно орієнтуватися до кого, звертатися з яким питанням, а також визначити, як організовані внутрішні потоки інформації.
Структурна схема підрозділів холдингу, орієнтована по напрямках бізнесу, об'єктам торгівлі і підрозділам фірми. Ця схема дозволить експерту правильно визначити, як організовані внутрішні потоки товарів, грошей, послуг і розрахунків. А також покаже, як у фірмі організовані кінцеві надходження засобів і де можливі різні витрати.
Іноді дві останні схеми вдається об'єднати.
Колектив власників.
Як правило, у великих фірмах існує кілька власників і діяльність фірми менше залежить від особистих амбіцій одного обличчя. Це означає, що експерт повинний спілкуватися з колом засновників і повинний постаратися зрозуміти атмосферу "усередині". Корисно задавати питання про причини об'єднання акціонерів, як довго працюють разом і знають один одного, чи мають участь в інших компаніях. Дуже важливо зрозуміти – чи стійко це утворення чи ні.
Банк завжди має великий ризик, якщо спілка акціонерів розпадеться, тому що це обов'язково призведе до серйозних структурних змін у фірмі.
Щоб знизити цей ризик потрібно постаратися домогтися того, щоб кожний з акціонерів окремо був частково відповідальний за загальний кредит фірми. Цього можна домогтися тим, що взяти частину забезпечення від усіх з акціонерів чи підписати з ними договори-поруки і т.д.
Крім того, необхідно перевірити є чи очевидні передумови до розпаду колективу акціонерів. Основні передумови найчастіше виникають через гроші. Звичайно коли одні одержують більше, інші менше, ті, хто одержує менше, хочуть відокремитися. Найбільш стійкі фірми, це такі, де доходи поділяються в більш-менш однакових пропорціях. Інша передумова визначається ступенем вкладення свого інтелектуального потенціалу. Потрібно перевірити - чи всі акціонери працюють у фірмі чи є такі, котрі беруть участь тільки в статутному капіталі фірми й тільки одержують дивіденди. Зазвичай «працюючі» акціонери намагаються позбутися від «непрацюючих».
Також потрібно подивитися на мікроклімат у відносинах між акціонерами. Досить легко по розмовах і тону між акціонерами можна визначити: хто «скривджений» у цьому колективі, а хто встановлює правила.
Фінансова звітність.
Майже завжди у великих фірмах фінансова звітність, організована будь-яким образом, і сам процес збору інформації не дуже довгий і складний. Однак майже завжди фінансова звітність організована специфічним образом, зручним для даної фірми. І основна задача експерта, у першу чергу, зрозуміти, як організована ця звітність у фірмі і потім, придумати спосіб як найбільш простим і швидким способом одержати необхідні для нього дані.
Якщо експерт почне вирішувати проблему «у чоло» і зажадає відразу дані в тім виді, що йому потрібно,