Дуже важливим заходом, спрямованим на покриття можливих втрат від кредитного ризику, є створення загального і спеціального резервів. Частина цих резервів формується одночасно з наданням кредиту, а частина — при виникненні проблемних позик.

Основним видом плати за користування банківським кредитом є процент. Поряд з процентом банки встановлюють комісію, що застосовується як додатковий елемент ціни банківського кредитування. Комісія встановлюється, як правило, у тих випадках, коли в процесі кредитування банк виконує додаткову роботу, пов'язану з оформленням позики і контролем, або наглядом за здійсненням проекту, що кредитується. Комісія може сплачуватися окремо, або додаватися до процента.

Мікрофінансовий банк бере 1% відсоток за оформлення кредиту, куди може входити:

Оцінка потенційних предметів застави; реєстрація предметів застави в Державному Реєстрі Застав (за необхідністю); Техніко-Економічне Обґрунтування кредиту (ТЕО), це аналіз фінансової діяльності бізнесу; Відкриття та ведення рахунків клієнта.

Загалом рівень процентної ставки залежить від наступних факторів:—

облікова ставка центрального банку; рівень інфляції; строк позики; ціна сформованих ресурсів; ризик; розмір позики; попит на банківські позики; якість застави; зміст заходів, що кредитуються; витрати на оформлення позики і контроль; ставка банку-конкурента; характер відносин між банком і клієнтом; норма прибутку від інших активних операцій.

Вплив цих факторів на рівень процентної плати за користування банківськими позиками є взаємозв’язаним, тому важко визначити кількісне значення кожного з них, але враховувати їх у сукупності доцільно.

Такий показник як інфляція впливає як на облікову ставку Центрального банку, так і на ставки процента за позиками комерційних банків. Незважаючи на те, що Центральний банк встановлює позитивну процентну ставку (тобто з урахуванням інфляції), комерційні банки також враховують інфляційний фактор. Річ у тім, що облікова ставка Центрального банку не змінюється часто, тому в періоди між її змінами і при інфляційній активності у комерційних банків виникає потреба враховувати ту інфляцію, яка не покрита обліковою ставкою.

Фактор терміну кредиту прямо пропорційно впливає на рівень процентної ставки за позиками банку. Чим триваліший термін користування, тим дорожчим для позичальника є кредит. Така залежність обумовлена двома причинами. По-перше, при тривалішому терміні позики більшим є ризик втрат від неповернення боргу і від знецінення коштів, переданих у позику у зв'язку з інфляцією, що неминуча в ринковій економіці. По-друге, вкладення коштів довготривалого характеру, як правило, забезпечують відносно вищу віддачу.

Ризик — є невід'ємним атрибутом кредитування. Тут виникають кредитний і процентний ризики. Рівень цих ризиків залежить від виду позики і від порядку сплати процентів. Ступінь ризику забезпечених кредитів залежить від повноти і верифікації застави. Чим вищий ступінь кредитного ризику, тим більша вірогідність для банку зазнати втрат від неповернення позичальником основного боргу і несплати процентів по ньому.

Розмір позики зворотно впливає на рівень процентної ставки. Звичайно її рівень нижчий при більших позиках, оскільки відносні витрати, пов'язані з кредитною послугою, тут нижчі. Крім того, великі позики надаються великим клієнтам, котрі, як правило, менше схильні до ризику банкрутства. Але з такого правила можуть бути і винятки. Банк може не зменшувати процентної ставки за великими кредитами, коли за його розрахунками це може призвести до підвищення ризику у зв'язку з погіршенням структури кредитного портфеля внаслідок порушення правила диверсифікації активів.

Попит на позики прямо впливає на рівень процентної ставки. Зростання попиту зумовлює підвищення процентної ставки за позиками. Але в умовах конкуренції між кредитними установами і боротьби за розширення ринку послуг банки можуть не зважати на це ринкове правило. Вони можуть не підвищувати рівень процентних ставок при зростанні попиту на кредит, керуючись тим, що нижчі процентні ставки за кредитами дадуть змогу залучити більшу кількість клієнтів і завоювати конкурентні переваги.

Якість застави зворотно впливає на рівень процентної ставки за позичками. Чим вона вище, тим, за інших рівних умов, відносно нижчою може бути процентна ставка за позикою. Це пов'язано з тим, що якісніша застава зменшує ризик втрат у разі примусового погашення позики за рахунок її реалізації.

На рівень процентної ставки впливає зміст заходів, що кредитуються. Так, кредити, що опосередковують витрати, висока рентабельність яких є результатом спекулятивних дій позичальника, коштують звичайно дорожче тих, котрі забезпечують ефект, пов'язаний з виробництвом продукції, особливо сільського господарства.

Витрати на оформлення позики і контроль прямо впливають на рівень процента за позикою. Іноді витрати, пов'язані з кредитним процесом, не включаються у процентну ставку, а компенсуються шляхом стягнення з позичальника комісійних платежів.

1.3. Програма мікрокредитування в Україні

В листопаді 1998р. Європейський Банк Реконструкції та Розвитку розпочав Програму мікрокредитування в Україні. Ця Програма є розширенням кредитної лінії для малих та середніх підприємств, що існує в Україні з 1995р. і складає за обсягом 120 млн. доларів США. Програма мікрокредитування має на меті підтримку розвитку мікро та малих підприємств, шляхом створення сприятливих умов для отримання банківських кредитів. Особлива увага приділяється тим бізнес-групам, які зазвичай не отримують належної уваги і, часом, мають навіть “сумнівну” репутацію: малі підприємці, які займаються дрібною торгівлею на місцевих ринках.

На ринку мікрокредитування очікується значна лібералізація.

Головна зміна - в умовах кредитування. Німецька процедура надання кредитів, що її декларує новий ЗАТ “Мікрофінансовий банк”, має призвести до скорочення терміну отримання грошей.

Частина вітчизняних банкірів вже сказала своє “так” західній процедурі кредитів. Приватбанк, ВА Банк, банк “Київ-Приват”, “Форум” тощо, вже працюють по-новому, надаючи за спрощеною схемою кредити за лініями ЄБРР. Сьогодні менеджери цих фінансових