не спотворює поведінку платників як учасників господарсько-комерційного процесу, не змінює економічних рішень під впливом цього податку;

дає можливість регулювати фонд заробітної плати і ціну;

ліквідує “зайві” ланки господарського управління;

дозволяє відносно точно визначити реальну вартість кожного товару і на основі цього увійти в основу формування економічних пропорцій;

завдяки своїй регулюючій здатності ПДВ дозволяє використовувати даний важіль як засіб стримання кризи надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких неконкурентноздатних виробників.

через посилений вплив на рівень цін може бути використаний в антиінфляційних процесах, оскільки дає можливість автоматично отримувати кон'юнктурний прибуток, породжений інфляцією, і цим самим стримувати невиправдане збільшення цін.

Проте необхідно також враховувати те, що використання податку на додану вартість характеризується не лише його позитивними сторонами. Цілий ряд спірних, або негативних моментів роблять актуальними дискусії щодо необхідності стягнення даного податку.

Розглянемо деякі моменти:

податок на додану вартість – це, по суті, податок на кінцеве споживання, що лягає тягарем на населення і бюджетну сферу. При досить високій ставці і високих темпах інфляції ПДВ перетворюється на один із факторів, що стримують розвиток виробництва;

застосування ставок ПДВ на рівні 20-28% стимулює як інфляційні процеси в цілому, так і негативно впливає на високотехнологічні і наукоємкі виробництва;

є можливість ухилення від його сплати. Тому велике значення має досконалий і вичерпний бухгалтерський облік на підприємстві;

важливою проблемою введення цього податку (як і будь-якого іншого) є підготовка громадської думки, пояснювальна робота з платниками і професійна підготовка персоналу податкових органів.

Як бачимо, ПДВ, виконуючи фіскальні функції, одночасно здійснює економічний вплив на важливі макроекономічні показники: виступає як дефлятор, скорочує обсяг споживання, потенційно створює можливість зниження рентабельності майбутніх інвестицій. Одночасно ріст податкових поступлень зменшує бюджетний дефіцит, скорочує потребу в державних позиках, сприяє зниженню рівня відсотку і тим самим стимулює інвестування.

Суспільно необхідні перерозподільчі мікро- і макроекономічні ефекти цього податку виявились найбільш суспільно прийнятними. Ось чому ПДВ привертає увагу країн, які намагаються підвищити темпи економічного росту.

Проте не завжди ПДВ здатний принести успіх. Через свою адміністративну важкість податок на додану вартість малоефективний в тих країнах, які ще не досягли рівня впорядкованої ринкової економіки, високої фіскальної дисципліни, цивілізованої громадської поведінки. Окрім того, високі ставки податку не стимулюють, а навпаки – стримують економічну активність або ховають її у “тінь”. Тому, хоча й застосовувана ставка робить податок на додану вартість одним із головних джерел наповнення бюджету, але видимість його бездефіцитності дуже оманлива. В зв'язку з цим оптимальну ставку ПДВ економісти частіше за все пов'язують з рівнем 15-18%.

4.ПДВ за кордоном

Розглянемо для порівняння ставки ПДВ в різних країнах світу ( табл.1). Слід зазначити, що оподаткування країн із ринковою економікою враховує конкретні умови розвитку економіки, традиції народу, рівень розвитку внутрішньої і зовнішньої політики. Склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків значно відрізняються. Наприклад, розподіл влади між штатами та федеральним урядом, що склався історично у США, зумовив відсутність ПДВ у більшості штатів. У Швеції високий рівень податків пов`язаний з ефективною системою розподілу коштів на соціальні цілі.

Таблиця 1

Ставки податку на додану вартість в країнах із ринковою економікою, % до бази оподаткування

№ | Країни | Податок на додану вартість

1 | Австрія | 20

2 | Великобританія | 17,5

3 | Данія | 25

4 | Канада | 7

5 | Китай | -

6 | Нідерланди | 17,5

7 | Німеччина | 15

8 | Польща | 22

9 | Росія | 10-20

10 | Словаччина | 23

11 | США | -

12 | Угорщина | -

13 | Фінляндія | -

14 | Чехія | -

15 | Франція | 20,6

16 | Швеція | 25

17 | Японія | 5

18 | Україна (чинні ) | 20

19 | Україна (проект) | 17 (15+2)

5.Податок на додану вартість в світлі нового податкового кодексу

В умовах економічної нестабільності податкова політика не повинна обмежуватися нескінченною зміною форм податків. Потрібно зробити її невіддільним елементом політики економічного зростання. Вже робляться рішучі кроки у цьому напрямку. Принципово нові завдання політики в податковій сфері викладені у Посланні Президента України Л.Д.КУЧМИ до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України “ПРО ОСНОВНІ НАПРЯМИ БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ НА 2002 РІК”.

У посланні говориться, що збільшення доходів державного бюджету має відбуватися не за рахунок посилення податкового навантаження на економіку, а шляхом глибокої лібералізації податкового законодавства, розширення бази оподаткування, створення сприятливих умов для розвитку виробництва, приватного підприємництва, скорочення нелегального тіньового обігу.

Передбачається прийняття Податкового кодексу, проведення на його основі радикальної податкової реформи. Метою цієї реформи є реалізація таких завдань:

відчутне послаблення податкового тиску;

спрощення процедур податкового адміністрування;

надійний захист прав платників податків.

Передбачене Податковим кодексом, прийнятим Верховною Радою України у першому читанні, зниження податкового навантаження має проводитися поетапно. Зокрема, у 2002 році планується : скорочення з 39 до 23 кількості податків та зборів (обов'язкових платежів); ставка податку на додану вартість має знизитися з 20 до 17%; передбачається удосконалення процедур відшкодування ПДВ, забезпечення належної прозорості цього процесу.

В проекті Податкового кодексу, як вже говорилося раніше, пропонується зменшити ПДВ із 20% до 17%. Ставки податку встановлюються від бази оподаткування у таких розмірах:

а) 17 процентів, з яких 15 процентів - для формування доходів бюджету та 2

проценти - для формування бюджету розвитку;

б) нульова ставка.

(в главі 34 зазначеного проекту визначаються операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою та операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою).

Уряд повинен визначитися з доцільністю та економічною ефективністю