Велике значення має аналіз динаміки чисельності персоналу за 2-3 роки. Він дає змогу оцінити як підприємство вписується в ринкові умови господарювання і наскільки успішно витримує конкурентну боротьбу на ринку продукції і трудових ресурсів.

Порівняння чисельності з минулими періодами слід здійснити в ув’язці з динамікою виробничих потужностей підприємства та їх використання, динамікою продуктивності праці..

Якщо за незмінності виробничих потужностей на підприємстві скорочується чисельність персоналу і це скорочення не супроводжується зростанням продуктивності праці, то можна говорити про недоліки в організації виробництва, а також про неспроможність власників і керівників зберегти свій трудовий колектив.

Вивчаючи структуру персоналу здійснюють оцінку:

· співвідношення персоналу основної та неосновної діяльності в загальній чисельності;

· зміни питомої ваги окремих категорій в складі персоналу основної діяльності;

· зміни постатевої структури колективу;

· співвідношення основних та допоміжних робітників в загальній їх кількості.

Особливу увагу приділяють вивченню зміни питомої ваги робітників в чисельності персоналу, так як від цього залежить продуктивність праці одного працюючого.

Рух робочої сили характеризують коефіцієнти частоти прийому на роботу, звільнення, плинності кадрів.

Коефіцієнти обороту по прийому на роботу та звільненню, визначаються співвідношенням кількості прийнятих (звільнених) робітників і середньоспискової чисельності.

Коефіцієнт плинності кадрів обчислюється шляхом ділення чисельності працівників, звільнених за власним бажанням, за порушення трудової дисципліни, у разі невідповідності кваліфікації, за власним бажанням, до середньооблікової чисельності.

Обсяг випуску продукції залежить не тільки від чисельності працюючих, а й від кількості затраченої на виробництво праці, тобто від величини робочого часу.

В процесі проведення аналізу важливо проаналізувати відхилення фактичного фонду робочого часу від планового. Якщо фактичний фонд часу менший, ніж плановий, це свідчить про наявність втрат робочого часу. Втрати робочого часу поділяються на цілодобові та внутрішньозмінні.

Найважливішим показником ефективності трудових ресурсів є продуктивність праці. Продуктивність праці вимірюється виробітком продукції за одиницю часу і витратами часу на одиницю продукції. Звідси маємо два показники:

середній виробіток і трудомісткість.

В економічних розрахунках використовують такі показники виробітку:

1) середньорічний виробіток одного працюючого;

2) середньорічний виробіток одного робітника;

3) середньоденний виробіток одного робітника;

4) середньогодинний виробіток одного робітника.

Трудомісткість визначається на одиницю продукції в натуральному вираженні по всій номенклатурі виробів. Показник трудомісткості можна розрахувати і по загальному випуску продукції, як відношення загальної кількості людино-годин, відпрацьованих усіма робітниками, до обсягу продукції. Цей показник обернено пропорційний показнику годинного виробітку одного робітника.

Показники продуктивності праці можуть відображатися в різних вимірниках (натуральному, трудовому, вартісному).

2. Аналіз стану, структури та ефективності використання основних фондів підприємства

Основні засоби підприємства відносяться до необоротних активів. Важливими характеристиками основних засобів є такі:

- основні засоби беруть участь у діяльності підприємства тривалий період часу, який перевищує один рік, або операційний цикл, якщо він більший за один рік;

- основні засоби функціонують у процесі діяльності підприємства в незмінній натуральній формі, втрачаючи при цьому свою вартість у зв’язку з фізичним та моральним зносом;

- основні засоби зменшують свою вартість і переносять її на витрати підприємства за частинами у вигляді амортизаційних відрахувань.

Отже, основні засоби - це складова виробничих ресурсів, які використовуються в процесі господарської діяльності суб’єкта господарювання в незмінній натуральній формі тривалий період часу, який більший за один рік (або протягом операційного циклу, якщо він більший за рік) та внаслідок зносу розподіляють свою вартість на витрати підприємства у вигляді амортизаційних відрахувань.

Проблема ефективного використання основних засобів в умовах ринкових перетворень в Україні дуже актуальна. Повніше використання засобів праці веде до зменшення потреби у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, до збільшення випуску обсягів продукції та підвищення рівня її якості (а значить і прибутку), прискорює їх оборотність, що значною мірою сприяє вирішенню проблеми скорочення розриву в термінах фізичного і морального зносу, прискорює темпи оновлення основних фондів.

Економічний основних засобів здійснюється з метою визначення резервів підвищення ефективності їх використання і резервів збільшення обсягу продукції внаслідок більш ефективного використання засобів прац.

Завдання аналізу наступні:

· оцінка складу, структури та інтенсивності руху основних фондів;

· аналіз технічного стану засобів праці;

· аналіз ефективності використання усіх основних фондів;

· аналіз використання окремих видів засобів праці;

· визначення впливу ефективності використання основних фондів на обсяг продукції.

Перелік даних завдань визначають зміст і порядок проведення аналізу основних засобів.

Джерелами інформації для аналізу основних засобів суб’єкта господарювання є: паспорт підприємства; форма № 1 “Баланс”, форма № 4 “Звіт про власний капітал”; форма № 1-П “Звіт підприємства по продукції”; форма № 11-ОЗ “Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)”, звіт “Основні показники діяльності підприємства” (форма № 1 – підприємництво), “Примітки до фінансової звітності”, баланс виробничих потужностей, дані бухгалтерського обліку необоротних активів; планові дані.

Зміст економічного аналізу основних фондів, в першу чергу, вимагає вивчення їх наявності, складу, структури і руху.

Наявність засобів праці вивчається на початок та кінець звітного періоду за відповідними даними першого розділу звіту форми № 11 -ОЗ. В основі аналізу складу основних фондів лежить їх групування за відповідним ознаками (за галузевою належністю, за функціональним призначенням тощо).

Різноманітний склад основних засобів зумовлює вивчення їх структури, тобто співвідношення окремих груп в загальному обсязі). Особливу увагу в процесі аналізу слід звертати на співвідношення активної та пасивної частини у вартості

Зміна обсягу та структури основних фондів обумовлена їх рухом – надходженням та вибуттям. Для аналізу інтенсивності руху основних засобів використовують такі показники:

1.Коефіцієнт оновлення,