Вступ

Контроль знань учнів є складовою частиною процесу навчання. По визначенню контроль це співвідношення досягнутих результатів із запланованими цілями навчання. Деякі вчителі традиційно підходять до організації контролю, використовують його в основному заради показників досягнутого. Перевірка знань учнів повинна давати відомості не тільки про правильність чи неправильності кінцевого результату виконаної діяльності, але і про неї саму: чи відповідає форма дій даному етапу засвоєння. Правильно поставлений контроль навчальної діяльності учнів дозволяє вчителю оцінювати одержувані ними знання, уміння, навички, вчасно надати необхідну допомогу і добиватися поставлених цілей навчання. Усе це в сукупності створює сприятливі умови для розвитку пізнавальних здібностей учнів і активізації їхньої самостійної роботи на уроках.

Добре поставлений контроль дозволяє вчителю не тільки правильно оцінити рівень засвоєння учнями досліджуваного матеріалу, але і побачити свої власні удачі і промахи.

Проблема контролю за навчальною діяльністю учнів не нова, і педагогічний досвід накопичений у цій області багатий і різнобічний. У цій роботі систематизовані накопичені відомості по проблемі контролю знань учнів. Ця система зведень застосована при вивченні теми “ Взаємодія попиту та пропозиції”.

Ціль дослідження: розробити систему контролю знань, умінь, навичок учнів.

Об'єкт дослідження: процес навчання в загальноосвітній школі.

Предмет дослідження: Різні форми контролю знань учнів по економіці.

Без добре налагодженої перевірки і своєчасної оцінки результатів не можна говорити про ефективність навчання економіці.

Задачами даної роботи є:

3) Розробка методики застосування різних форм контролю на прикладі темі “ Взаємодія попиту і пропозиції”.

РОЗДІЛ 1. Контроль знань учнів як дидактична проблема

1.1. Трактування поняття «контроль знань» у науковій літературі

Аналіз педагогічних і методичних праць вка-зує, що в багатьох з них, наприклад, Є.І.Петровського, М.О.Архангельського, Т.С.Панфілова, Г.І.Казьміна, термін «перевірка знань учнів» ототожнюється чи замінюється термі-ном «контроль знань», у той жеас, як пере-вірка є структурним елементом контролю.

Правильно розкриває зміст поняття контролю знань М.О.Сорокін вказуючи що контроль означає перевірку. Контроль, перевірка і оцінка результатів навчання - це складові частини навчально-виховного процесу, без яких неможливо уявити педагогічну взаємо-дію між учнем і вчителем.

Якщо контроль і перевірка побудовані правильно, вони сприяють своєчасному виявлен-ню прогалин у знаннях і вміннях учнів, повто-ренню і систематизації матеріалу, встановлен-ню рівня готовності до засвоєння нового ма-теріалу, формуванню вміння користуватися прийомами самоперевірки і самоконтролю.

Щоб ці та інші завдання успішно розв'язувалися, розглянемо функції контролю і перевірки знань, умінь та навичок учнів.

Зауважимо, що результати, контролю - це основа оцінки навчальних досягнень учнів, яка характеризує рівень оволодіння учнями знань, умінь і навичок згідно з вимогами навчальних програм.

Поняття «контроль знань» учнів значно ширше, ніж поняття «перевірка». Це поняття є родовим по відношенню до таких понять, як «перевірка знань», «оцінка знань», «результати навчальних досягнень» .

Перевірка знань вживається у вузькому значенні як методичний прийом у зв'язку з оцінкою результатів того чи іншого завдання, їй більше властиві навчальні функції.

Контроль знань, як правило, спрямований на виявлення рівня засвоєння учнями вже вивченого матеріалу проводиться здебільшого вчителем.

Оцінка знань учнів означає відношення від того, що учень знає, до того, що він пови-нен знати на даний момент навчання. Оцінка часто фіксується за допомогою вимірювання (балів).

Результати оцінювання навчальних до-сягнень (урахування системи оцінювання) — виставлення балів в класних журналах, в що-денниках та інших документах.

Про роль і сутність контролю знань учнів говориться в багатьох педагогічних працях. Ідеї контролю, зокрема, засновані в працях Я.А.Коменського, А.В.Дистервега, Н.І.Пи-рогова, К.Д.Ушинського та інших.

Педагог Я.А. Коменський, основоположник шкільного навчання, у своій книзі «Великая дидактика» сформулював дидактичн вимоги до навчання, дав вказівки, як планувати урок. Зокрема, він вказував, що частину уро-ку необхідно відвести для опитування учнів.

Ідеї контролю, висунуті Я.А.Коменським, сформульовані у вигляді коротких правил у одній з його праць. Ці правила детально вста-новлюють порядок контролю знань учнів для сучасної школи:

1) вчитель на кожному уроці перевіряє знання, викликаючи декількох учнів;

2) директор школи раз у місяць перевіряє результати навчання учнів;

3) у кінці навчаль-ного року — перевідні екзамени з класу в клас.

Паралельно з іншими дидактичними принципами Я.А.Коменський на перший план висуває результати оцінювання навчальних досягнень учнів.

Німецький педагог А.В.Дістервег приділяв велику увагу засвоєнню вивченого матеріалу. Однйм з показників такого засвоєння є здібність учнів ясно і чітко переказати суть справи. Він висуває правило для вчителя: «Піклуйся про те, щоб учні не забували того, що вивчили» і рекомендує повертатися до вивченого частіше. Отже, висуваються ідеї систематичного контролю за результа-тами навчання учнів.

На аналогічних позиціях стояв російський педагог і воєнно-польовий хірург М.І.Пирогов. Він вимагав, щоб вчителі і керівники про-гімназій і гімназій добре навчали учнів і піклу-валися про їх результати навчання, пропону-вав, щоб переведення з класу в клас здійсню-валось за результатами підсумкового контролю, негативно відносився до перевідних екзаменів, відмічаючи в них елементи випад-ковості і формалізму.

Конструктивні ідеї контролю знань учнів висловлені К.Д.Ушинським. Якщо в знан-нях учнів виявлені пробіли, прогалини, то здебільшого це пояснюється неудосконаленйм викладанням, нераціональним застосуванням методів навчання, системи завдань, невмінням учителя своєчасно помічати свої помилки і помилки дітей.

Охарактеризувавши типову для вітчизня-ної школи систему перевірки, К.Д.Ушинський писав: "Учитель опитує одного, двох, трьох, а інші в цей час вважають себе вільними від усяких справ». Він вважав: якщо основна ціль лише в тому, щоб формально перевірити знан-ня, вірніше виставляти оцінки, то така пере-вірка—даремна витрата часу. Ушинський вимагав, щоб учитель активізу-вав дітей