скорочені вузівські курси з бухгалтерського обліку, менеджменту тощо.
Важливим для викладання еко-номіки є створення і застосування особистісно орієнтованої технології навчання, що допоможе вчителеві максимально наблизитися до робо-ти з кожним учнем. Звичайно, для цього необхідна комп’ютсрна база. Комп’ютеризація набуває темпів, проте комп'ютерних програм для роботи на уроках економіки ще не створено. Конкурс на кращі комп'ю-терні розробки вже оголошено і фінансується Міністерством.
Однією з провідних ідей Націо-нальної доктрини розвитку освіти у XXI ст. є розширення доступу учнів до здобуття якісної освіти. Відомо, що досі економіка була пріоритетним предметом переваж-но в елітних або спеціалізованих (профільних) школах. У цьому році кількість шкіл, у яких викладається економіка, значно зросла. Однак це відбулося переважно за рахунок ве-ликих і малих міст, і ледь торкну-лося сільських шкіл і шкіл-інтер-натів. Виправити такс становище можна за допомогою системи дис-танційного навчання.
Зараз зроблено лише перші кроки. Вони були нелегкими, але наступні не будуть легшими. Потрібно об'є-днати зусилля, скоординувати дії, налагодити конструктивну співпра-цю. Тільки у такому випадку буде до-сягнута поставлена мета.
2.2. Особливості організації контролю знань учнів курсу «Основи економіки» старшого шкільного віку
Шкільна економічна освіта на сучасному етапі має такі основні цілі:*
ознайомлення з основами економічної теорії і прикладних економічних дисципл (основами бізнесу, підприємницької діяльності, бухгалтерського обліку, менеджменту, маркетингу тощо);*
формування в учнів економічного мислення;*
формування вмінь і навичок приймати обґрунтовані рішення;*
проведення соціальної адаптації до змін, що відбуваються в сучасному суспільсті у зв'язку з переходом до ринкових відносин;*
проведення професійної орієнтації в галузі економічної, правової, підприємницької діяльності та розвиток підприємницьких здібностей учнів.
Відповідно до цілей економічної освіти оцінюванню підлягають теоретичні знання учнів з основ теорії та вміння використовувати ці знання у повсякденні, а саме: під час аналізу конкретних життєвих ситуацій і прийняття оптимального рішення; розв'язання практичних завдань, пов'язаних з економічною діяльністю людини, сім'ї, громади, держави, проведення порівняльного аналізу економічних явищ тощо.
Навчальна діяльність учнів має багаторівневий характер.
На першому рівні — початковому— учень здійснює пізнавальну діяльність лише під керівництвом учителя; відтворення навчаль-ного матеріалу має фрагментарний вигляд. Результатом вивчення навчального матеріалу є впізнання учнем економічних явиш, формул, понять і однослівна відповідь на запитання. На цьому рівні учень ще не здатний розв'язувати задачі, будувати і читати графіки економічного змісту, описувати з економічної точки зору свій вибір або дії.
На II рівні — середньому — учень з допомогою вчителя:*
відтворює інформацію, засвоєну ним у процесі навчання (знання і вміння є копіями);*
намагається співвіднести показані або описані раніше економічні явища з їх характеристиками, формулами, графіками тощо, тобто може встановити, не пояснюючи причин, відповідні з’вязки;*
намагається застосовувати окремі прийоми логічного мислення (порівняння, аналіз, висновок);*
намагається виконати економічні вправи на одну дію, загальна методика, послідовність, формула яких йому знайомі;*
намагається використати отримані знання для пояснення власних рішень або дій.
На III рівні — достатньому - учень здійснює пізнавальну діяльність самостійно, інколи звертається за консультацією до вчителя. Він:*
розуміє і свідомо відтворює основний навчальний матеріал;*
застосовує у типових ситуаціях прийоми логічного мислення (порівняння, аналіз, висновок);*
самостійно виконує типові економічні вправи;*
уміє використовувати отримані знання у типових ситуаціях, самостійно доводить своє твердження, але з деякими неточностями;*
уміє користуватися додатковими (крім розповіді вчителя і підручника) джерелами інформації;*
уміє спостерігати за економічною інформацією у засобах масової інформації і робити деякі висновки.
На IV рівні — високому — учень:*
вільно володіє змістом теми, глибоко розуміє економічні закони і категорії; забезпечує конкретизацію знань власними прикладами;*
уміє відтворити всю тему або її частину, вказуючи на причини, взаємозв'язки, наслідки, обгрунтовуючи свою точку зору;*
виконує економічні вправи, загальна методика і послідовність (алгоритм) яких йому знайомі, проте зміст охоплює кілька тем (комбіновані завдання);*
виконує нові завдання: складає план виконання нового завдання, пропонує оригінальні способи розв'язання, обґрунтовує результат, вносить у свою діяльність елементи творчості;*
учень грамотно і творчо використовує матеріали преси, телебачення, нормативні документи;*
виявляє особисту позицію щодо економічних процесів, які відбуваються в суспільстві.
Оцінка досягнень учнів складається з оцінювання теоретичних знань (у письмовій або усній формі) і практичних умінь учнів.
2.3. Контроль знань з теми «Взаємодія попиту та пропозиції»
Розглянемо варіант контролю з використанням тестових завдань:
Яке визначення сутності попиту правильне?
А) попит – це потреби у формі певної кількості грошей;
Б) попит – це потреба в наявних на ринку товарах і послугах;
В) попит – це прагнення різних суб’єктів придбати виготовлені виробниками товари.
Що таке пропозиція?
А) товар, що знаходиться на ринку, або може бути доставлений на нього;
Б) прагнення виробника(продавця) запропонувати на продаж свої товари;
В) запропоновані виробниками товари, які знаходяться на ринку.
Який закон розкриває взаємозв’язок попиту і цін?
А) закон вартості;
Б) закон попиту;
В) закон попиту та пропозиції.
За якими цінами продаються товари і послуги, коли попит перевищує пропозицію?
А) вищіми від вартості;
Б) нижчими від вартості;
В) дорівнюють вартості.
За якими цінами продаються товари і послуги, коли попит і пропозиція збігаються?
А) вищіми від вартості;
Б) нижчими від вартості;
В) дорівнюють вартості.
Який закон розкриває взаємозв’язок між додатковими витратами ресурсів і збільшенням обсягів виробництва?
А) закон вартості;
Б) закон зростання продуктивності праці;
В) закон спадної віддачі.
Що таке гранична користність?
А) найвище задоволення, яке отримує індивід від споживання матеріальних благ;
Б) вигода, яку отримує індивід від споживання ще одного товару або послуги;
Яке визначення граничних доходів правильне?
А) доходи, які отримує підприємець від продажу додаткової одиниці товару;
Б) доходи, які отримує підприємець від продажу товарів за найвищіми цінами.
Що таке граничний продукт?
А) останній екземпляр товару, виготовлений працівником наприкінці робочого дня;
Б) додаткова продукція, виготовлена ще одним додатковим робітником.
Доки фірма розширює випуск товарів за умови орієнтації на граничні витрати?
А)