та сумою її поточних доходів, за винятком обов’язкових платежів, протягом 10 років. Строк кредиту встановлюється в залежності від цілей об’єкта кредитування, розміру позики, платоспроможності позичальника, причому ін не повинен перевищувати 10 років з дня його надання. Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особичтого вкладу, депозитного рахунку, переказлм через пошту або готівкою.
Бланковий кредит
Комерцйний банк може надавати бланковий кредит тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення – тільки під зобов’язання повернути кредит) зі застосуванням підвищеної відсоткової ставки тільки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.
Консорціумний кредит
Кредит може надаватися позичальнику банківським консорціумом таким способом :
А) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб’єктам господарської діяльності;
Б)шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків. Кредитування здійснюється в залежності від потреби в кредиті.
В)шляхом зміни гарантованих банками – учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.
Принципи кредитування
Принципи кредитування - це правила поведінки банку і позичальника в процесі здійснення кредитних операцій.
Банківське кредитування здійснюється згідно з принципами строковості, цільового характеру, забезпеченості і платності.
Принцип строковості означає, що позичка повинна бути повернена позичальником банку у встановлені кредитною угодою строки.
Економічною основою строковості кредиту, що надається позичальнику на цілі основної виробничої діяльності, є тривалість кругообороту обігового капіталу.
Граничний термін кредитування позичальника на такі цілі не повинен перевищувати 12 місяців, тобто формування обігового капіталу підприємств здійснюється за допомогою короткострокового кредиту.
Кредити на нове будівництво, технічне переозброєння та розширення діючих підприємств та їх реконструкцію, тобто на створення та відтворення основного капіталу, надаються в строки, що обумовлені нормативними строками будівництва, освоєння та окупності об’єкта. Ці строки, як правило, перевищують 12 місяців. Іншими словами, формування основного капіталу підприємства здійснюється за допомогою середньострокового та довгострокового кредиту.
Від дотримання принципу строковості кредиту залежить можливість банку надавати нові кредити, оскільки одним з джерел кредитування є повернення позички. Порушення цього принципу означає перетворення строкової заборгованості за позичками в прострочену. При порушенні строків повернення та наявності прострочених позичок нові кредити підприємствам, як правило, не надаються.
Принцип цільового кредитування передбачає вкладення запозичених коштів в конкретні господарські процеси.
Дотримання принципу цільового кредитування допомагає комерційному банку приймати більш зважене рішення про можливість та обгрунтованість надання позик, служить до певної міри гарантією забезпечення їх повернення.
Принцип забезпеченості кредиту – це відповідність між вартістю майна, що є заставою позички, і заборгованістю за позичкою.
Принцип забезпеченості кредитів має на меті захищати інтереси банку та не допускати збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника.
В ролі носіїв гарантії повернення кредиту виступає різне майно позичальника. Комерційні банки можуть надавати і незабезпечені майном кредити (бланкові), однак вони мають обмежене застосування, оскільки пов’язані з великим ризиком для банку та надаються під високий процент.
Надаючи кредити юридичним та фізичним особам, банки вимагають не тільки повернення кредитів у встановлений термін, але й сплати процентів за користування ними.В цьому полягає принцип платності кредиту.
В умовах ринкових відносин процент стає об’єктивним супутником кредиту, складовою частиною позичкової операції, оскільки позичкова операція – це акт комерційного продажу на визначений термін грошових коштів.
За рахунок доходів у вигляді процентної плати банки покривають свої видатки та отримують прибуток.
Основи організації банківського кредитування
Надання клієнтам позик здійснюється банками в межах наявних кредитних ресурсів.
Всі питання , пов’язані з кредитуванням, вирішуються банком та позичальником на договірній основі шляхом укладення кредитної угоди, в якій зазначені ціль, сума та строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, форми забезпечення зобов’язань, процентні ставки, порядок плати за позикою, зобов’язання, права та відповідальність сторін по видачі та погашенню кредиту, перелік документів, періодичність їх надання банку та інші умови.
В процесі проведення кредитних операцій банки зустрічаються з кредитним ризиком, тобто з ризиком несплати позичальником основоного боргу та процентів , належних кредитору. Для кожної кредитної операції характерні свої специфічні причини та фактори, що означають ступінь ризику. Так, кредитний ризик може виникнути при погіршенні фінансового стану позичальника, відсутності необхідних організаційних здібностей у керівництва позичальника, недостатньої підготовленості працівника, що приймає рішення про кредитування, та інших обставинах.
Захист від кредитного ризику
Існує декілька способів захисту від кредитного ризику: лімітування кредитів, диверсифікація кредитних вкладень, вивчення та оцінка кредитоспроможності позичальника, вимога від клієнтів достатнього та якісного забезпечення по виданих кредитах , оперативність при стягненні боргу, страхування кредитних операцій.
Лімітування кредитів – це спосіб встановлення сум граничної заборгованості по позикам конкретному позичальнику.Воно здійснюється шляхом встановлення лімітів кредитування. Ліміти кредитування являють собою заздалегідь встановлену граничну суму кредиту, яку позичальник має право отримати від банку.
В практиці роботи колишніх державних банків використовувались різні види лімітів : вихідні, внутрішньоквартальні, ліміт видач, контрольна цифра, плановий розмір кредиту. Акціонерні комерційні банки використовують таку форму лімітів, як кредитна лінія.
Кредитна лінія являє собою юридично оформлене зобов’язання банку перед позичальником надавати йому протягом визначеного угодою строку кредити в розмірах обумовленого ліміту.
Кредитна лінія, як правило, відкривається при тривалому співробітництві банку з позичальником. Вона має ряд переваг як для банку, так і для клієнта. Позичальник отримає можливість точніше оцінювати перспективу розвитку своєї діяльності, зменшити накладні витрати та втрати часу, пов’язані з веденням переговорів та укладання кожної окремої кредитної угоди. Банк має аналогічні вигоди. Крім того, він детально ознайомлюється з діяльністю позичальника. Відкривши кредитну