Диверсифікація позичок, як спосіб захисту від кредитного ризику, являє собою розподіл наданих кредитів між різними суб’єктами (юридичними та фізичними особами). Чим більше позичальників отримає кредит, тим, при інших рівних умовах, буде менший ступінь ризику неповернення боргу, оскільки вірогідність банкрутства багатьох позичальників значно менша ніж декількох.Для дотримання комерційними банками принципу диверсифікації кредитів Національний банк України встановив їм такий економічний норматив, як максимальний розмір ризику на одного позичальника. Величина цього ризику не повинна перевищувати 25% власних коштів банку.

Оперативність при стягненні боргу передбачає обов’язок банку підтримувати з позичальником контакт протягом всього строку користування позичкою останнім. Банк повинен уважно слідкувати за станом справ клієнта і у випадку появи в нього проблемних ситуацій, що можуть привести до несплати боргу, вжити відповідних попереджувальних заходів щодо захисту своїх інтересів.

Страхування кредитних операцій як спосіб захисту від кредитного ризику означає, що банки повинні створити страхові фонди як на мікро- так і на макрорівні, а також страхувати окремі високоризикові кредитні операції в спеціальних страхових організаціях.

Важливою умовою виникнення кредитної операції є надійність потенціального позичальника і прогнозування ризику неповернення кредитів.

В процесі роботи, що проводиться перед укладанням кредитної угоди, працівник банку повинен проаналізувати кредитоспроможність позичальника, тобто здатність своєчасно повернути кредит, вивчаючи фактори, що можуть вплинути на цей процес. Збереження основної суми боргу стає однією з головних вимог, якої банк повинен дотримуватись при проведенні кредитних операцій. Тому оцінка якості потенціального позичальника є одним з найважливіших етапів розгляду заяви на кредит. При цьому важливе значення має наявність обгрунтування позики.

Оцінюючи персональні якості позичальника, банк зосереджує увагу на таких моментах, як його репутація, чесність , професійні здібності, матеріальна забезпеченість. Відносно потенційного позичальника треба також вияснити своєчасність погашення ним позичок, що були отримані раніше ( в тому числі і в інших банках), ставлення до інших зобов’язань в минулому. Сумлінно вивчається фінансовий стан позичальника , ліквідність балансу, ефективність використання власних та запозичених коштів. Для цього використовується бухгалтерська та статистична звітність позичальника за минулі періоди, матеріали попередніх перевірок на місці, прогноз його фінансового становища протягом всього строку користування позикою.

Існує багато методик аналізу фінансового стану клієнта і його надійності стосовно своєчасності повернення боргу банку . При вивченні кредитоспроможності позичальника важливе значення слід приділяти аналізу коефіцієнтів , що характеризують співвідношення статей балансу, та динаміці цих показників.

Вивчення фінансових звітів – балансу, звіту про фінансові результати та їх використання, звіту про фінансово – майновий стан підприємства, розрахунок різноманітних коефіцієнтів на базі цих звітів дозволить глибше зрозуміти дійсне становище потенційного позичальника, оцінити перспективи його розвитку та здатність повернути кредит.

Звітність потенційного позичальника – лише одно з джерел отримання інформації про нього. До інших каналів належать архіви банку, обмін інформацією з іншими банками та фінансовими установами, вивченя фінансової преси.Банки зберігають інформацію про минулі операції зі своїми клієнтами ,що дозволяє встановити чи отримував клієнт у минулому кредити , і якщо отримував, чи були проблеми з їх поверненням, чи порушувались умови кредитної угоди. Банки і фінансові установи обмінюються також конфіденційною інформацією про клієнтів. Банк може попросити клієнта надати перелік банків і фінансових установ, з якими він мав відносини в минулому. Банк перевіряє надану інформацію, просить інші банки охарактеризувати клієнта на основі минулого досвіду роботи з ним. Тільки на основі результатів проведеної попередньої аналітичної роботи банк приймає рішення про кредитні операції.

Як вже зазначалось, одним із принципів банківського кредитування є забезпеченість зобов’язань позичальника по поверненню позики. Забезпечення зобов’язань може досягатись за рахунок застави майна позичальника, гарантії (поруки), стягнення пені, угоди з банком про переуступку на користь банку позичальника до третьої особи (цесія), угод страхування відповідальності позичальника за неповернення кредиту або забезпечення в інших формах , що прийняті в банківській практиці. Документи, що підтверджують забезпечення по поверненню кредиту, надаються банку до видачі кредиту.

Майно та інші форми забезпечення зобов’язань позичальника перед банком повинні задовольняти таким вимогам :

Залежно від того, наскільки заставлене майно відповідає вказаним вимогам, визначається розмір кредиту. Розмір позики під заставу майна встановлюється у відсотку від ринкової вартості заставленого майна на момент укладання кредитної угоди. Підвищення ціни застави над сумою кредиту компенсує ризик втрати в результаті зміни цін на майно. У випадку неплатоспроможності позичальника кредитор має право реалізувати заставу для погашення з виручених коштів боргу клієнта та видатків, пов’язаних з реалізацією застави. Залишок виручки повертається позичальнику. Якщо вирученої суми буде недостатньо , кредитор має право фінансової претензії до позичальника.

В банківській практиці західних держав з розвинутою ринковою економікою найбільш розповсюджені такі види забезпечення: гарантія чи порука третьої сторони, переуступка контрактів, переуступка дебіторської заборгованості, товарні запаси, нерухоме майно, цінні папери, дорогоцінні метали.

Гарантія (порука) являє собою зобов’язання третьої особи погасити борг позичальника у випадку його неплатоспроможності. Гарантія (порука) оформляється у вигляді самостійного зобов’язання гаранта за допомогою передатного напису на вимозі боргу (індосаменту). В ролі гаранта (поручителя) можуть виступати банки.

Переуступка контрактів. Ця форма забезпечення практикується при наданні позик будівельним компаніям чи фірмам,