що здійснюють регулярні поставки товару (надають послуги) по контракту. Позичальник переуступає контракт банку, що надає кредит, в результаті чого надходження від замовника (покупця) передаються банку в рахунок погашення заборгованості по позиці.
Переуступка дабіторської заборгованості. Складається з передачі банку рахунків , що підлягають сплаті за поставлені позичальником товари, виконані роботи, надані послуги. Є дві форми переуступки:
без повідомлення дебіторів. В цьому випадку грошові надходження передаються позичальником банку;
з повідомленням дебіторів, коли дебітори здійснюють платежі безпосередньо банку.
Забезпечення у вигляді товарних запасів. При цій формі як застава виступають партії сировини, матеріалів, готової продукції. Перевага надається товарам, торгівля якими ведеться на біржі,тобто на які легко визначити ринкову ціну. Умовою використання товарних запасів як застави є їх застрахованість. Існує два способи оформлення цього забезпечення : під складські квитанції і під зберігальні розписки. При першому способі заставлені товари передаються позичальником на зберігання в складські компанії. Складські квітанції можуть служити забезпеченням кредиту. Після погашення позики банк виписує ордер на видачу товарів позичальнику. При другому способі товари знаходяться на відповідальному зберіганні у позичальника, однак контроль за ними доручається представникам банку – кредитора або третім особам (напр. складській компанії). В цьому випадку забезпеченням служать зберігальні розписки. Переважним способом зберігання застави для позичальника являється другий, бо перший пов’язаний з високими видатками, що відбивається на ціні позики. Другий спосіб дозволяє знизити видатки по зберіганню застави, однак збільшує ризик банку. Видача позики під зберігальні розписки потребує високої надійності позичальника.
Як елемент забезпечення кредиту товарними запасами може виступати вексель позичальника. Цей спосіб оформлення забезпечення застосовується при кредитуванні підприємств оптової та роздрібної торгівлі і здійснюється так : банк – кредитор сплачує товари фірмі – постачальнику позичальника. Позичальник, отримавши товар, що юридично належить банку, зобов’язується зберігати його до моменту повернення позики. Зобов’язання позичальника засвідчується векселем, що належить сплаті на першу вимогу банку – кредитора. Якщо партія заставлених товарів продана, то позичальник має право розпоряджатись виручкою тільки за дорученням банку – кредитора. Без доручення виручка зараховується в рахунок погашення позики.
Забезпечення дорожними документами використовується при кредитуванні експортно – імпортних торгових операцій. В цьому випадку як застава по короткострокових позичках виступають документи , що засвідчують відвантаження товарів ( коносаменти і накладні). Коносаменти застосовуються при оформленні відвантажень товарно – матеріальних цінностей морським та річковим транспортом, накладні –іншим видом транспорту. Цей спосіб забезпечення кредиту оформляється шляхом індосування названих документів їх власниками на користь банку – кредитора. Умовою надання кредиту під забезпечення дорожними документами стає страхування вантажу.
Забезпечення нерухомим майном , як правило застосовується при видачі великих довгострокових кредитів, що називаються іпотесними. Як застава по іпотечних позиках можуть виступати :
для промислових, торових фірм, фермерських господарств – земельні ділянки, виробничі і сільськогосподарські будівлі, приміщення , комунікації;
для індивідуальних позичальників – житлові будівлі, квартири.
Забезпечення кредиту оформляється борговим зобов’язанням позичальника – іпотекою.
Забезпечення рухомим майном. Як застава по позиці використовуються такі види рухомого майна :
для промислових, торгових та інших фірм, фермерських господарств – обладнання, машини, механізми, інвентар, транспортні засоби тощо;
для індивідуальних позичальників – товари тривалого користування (в т.ч. автомобілі).
Забезпечення цінними паперами. В заставу приймаються державні цінні папери та папери корпорацій. Обов’язковою умовою є висока ліквідність цінних паперів. Запозичені кошти не повині використовуватись для придбання нових цінних паперів, що спрямовано на обмеження біржової спекуляції позичальників та зменшення ризику банкрутства клієнтів.
Забезпечення дорогоцінними металами. Як застава по позиках приймаються монети, злитки, вироби із золота, срібла, платини, дорогоцінні камені та інше. Цей спосіб забезпечення кредиту використовується в наші дні дуже рідко.
В практиці роботи комерційних банків держав з розвинутою економікою зустрічаються й інші способи забезпечення кредитів. Так при видачі позик індивідуальним позичальникам як застави приймаються поліси страхування життя, свідоцтва про ощадний вклад, вимоги на сплату заробітної плати; при кредитуванні фермерських господарств – урожай тощо.
В практиці діяльності українських комерційних банків найбільш розповсюдженими формами забезпеченнязобов’язань позичаьника перед банком є застава майна, гарантія (порука) третьої особи, стягнення пені та штрафів на користь банку, вимоги і рахунки позичальника до третьої особи, страхування відповідальності позичальника перед банком за неповернення кредитів. Правові основи цих форм застави визначені Цивільним кодексом України.
Згідно з кредитною угодою банк може стягувати з позичальника комісію за надану кредитну послугу. Як правило, комісія нараховується на частину кредиту, що не була використана позичальником.
За нецільове використання кредиту та порушення умов кредитної угоди банк може стягнути з позичальника штраф згідно з обумовленим угодою порядком.
Список літератури .
1.Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991р.
2. “Положення про кредитування” – затв. Постановою Правління Національного банку України 28 вересня 1995р. № 246
3.Вступ до банківської справи . Під редакцією М.І.Савлука. К.,1998.
4.МорозА.Н. Основы банковского дела. К.,1994
5.Полфреман Д.,Форд Ф.. Основы банковского дела. М.,1996
6.Фінансове право. Під редакцією Л.К. Воронової. К.,1998