частині оплати куплених ним то-варів, експортери не вважають його до-статньою гарантією і у зовнішньоторго-вельних розрахунках він використо-вується досить рідко. У випадку, коли імпортер та експортер усе ж таки дійдуть згоди щодо використання у міжнарод-них розрахунках відкличного акредити-ва, останній може бути використаний як інструмент, який завдяки своїй про-стоті, точності та невеликій вартості порівняно з безвідкличним акредитивом забезпечить:*
платіж у встановлені терміни, роб-лячи зручнішим управління грошовими ресурсами продавця;*
контролювання банком розпоряд жень продавця, що стосуються доку-ментів про відправку товару.
Юридичне зобов'язання банкуемітента, який відкрив безвідкличний ак-редитив, не може переглядатися у межах встановленого терміну дії без згоди всіх заінтересованих сторін (покупця, його банку та продавця). Встановлюється юридичний зв'язок, з одного боку, між покупцем та банком, а з іншого – між банком та експортером. Однак слід за-значити, що у цій конструкції відсутній прямий зв'язок між покупцем та продав-цем. Справді, лише торговельний кон-тракт пов'язує їх та накладає зобов'язан-ня на експортера за поставку товару, а на імпортера – за оплату цього товару.
5. За наявністю або відсутністю підтвер-дження за акредитивом з боку авізуючого або іншого банку акредитиви поділяють-ся на підтверджені та непідтверджені.
Безвідкличний акредитив може бути авізований бенефіціару через інший банк без будьякої відповідальності з боку авізуючого банку. Разом з тим безвід-кличний акредитив за дорученням бан-куемітента може бути підтверджений іншим банком (безвідкличний підтверд-жений акредитив). Банк, який підтвер-див акредитив, зобов'язаний перед бенефіціаром своєчасно здійснити обумо-влені акредитивом платежі. Тому підтвердженим може бути тільки безвідкличний акредитив.
Таким чином, підтверджений без-відкличний акредитив – це акредитив, за яким банкемітент звертається з про-ханням до іншого банку (досить часто – до авізуючого банку) взяти безпосеред-ню участь в операції шляхом надання свого власного зобов'язання до безвідкличного зобов'язання банкуемітента. Між продавцем та підтверджу-ючим банком встановлюється новий юридичний зв'язок, який дає змогу екс-портеру скористатися двома банківськи-ми зобов'язаннями, які доповнюють од-не одного. Підтверджуючий банк зв'яза-ний із банкомемітентом. Останній по-винен здійснити рамбурс на банк, який робить підтвердження, якщо той здійснив платіж. Безвідкличний підтвер-джений акредитив дає експортеру ту пе-ревагу, що перед ним відповідає не тільки банкемітент, але й банк, який підтвердив акредитив. Останній бере на себе ті ж зобов'язання, що й банкемітент. Якщо акредитив підтверджено іншим банком, експортер отримує додат-кові гарантії від деяких ризиків, які не можуть бути забезпечені банкомемітен-том (наприклад, ризиків, пов'язаних із забороною в країні імпортера виплати іноземної валюти за торговельним зо-бов'язанням).
Банки, які підтверджують акредитиви, як правило, страхують себе від зазна-чених ризиків, вимагаючи при підтвер-дженні від банкуемітента негайного пе-рерахування коштів у рахунок покрит-тя прийдешніх платежів за акредитивом, а це призводить до заморожування коштів імпортера на період від відкрит-тя акредитива до виплати коштів за ним. Враховуючи це, українським імпортерам доцільно уникати підтверджених акреди-тивів. За нормальних умов торгівлі підтвердження акредитивів вимагається експортером лише у тому випадку, ко-ли він не дуже довіряє банкуемітенту.
Англійські банки та банки деяких інших держав практикують відкриття у себе безвідкличних акредитивів з одно-часним їх підтвердженням. При цьому мається на увазі, що експортер у дано-му випадку отримує додаткові гарантії, однак таке підтвердження не має нічо-го спільного з "Уніфікованими прави-лами" та практикою більшості країн. Відповідно до "Уніфікованих правил" безвідкличний акредитив, підтвердже-ний банкомемітентом, може розгляда-тися просто як безвідкличний акредитив. Тому якщо український експортер хоче от-римати додаткові гарантії за акредитивом, він повинен вказати в контракті, яким банком (своєї або третьої сторони) цей ак-редитив повинен бути підтверджений.
Якщо уповноважений банк не є ко-респондентом банкуемітента, в платіжних умовах контракту доцільно вказувати рамбурсуючий банк, який роз-ташований у країні валюти платежу та є кореспондентом цього уповноваженого банку. При використанні рамбурсних інструкцій акредитив повинен містити інформацію про те, що рамбурс здійснюється згідно з "Уніфікованими правилами" для "BanktoBank" рамбурсів за документарними акредитива-ми, розробленими та затвердженими Міжнародною торговою палатою, (публікація МТП № 525).
У деяких випадках українські банки можуть підтверджувати акредитиви банківкореспондентів, які мають стабільне фінансове становище та з яки-ми вже є позитивний досвід співпраці у різних галузях банківської діяльності. Такі акредитиви можуть підтверджува-тися у межах лімітів та правил, встано-влених банком. При цьому під правила-ми підтвердження акредитивів мається на увазі дотримання таких умов:
при акредитивах на експорт як ви-конуючий банк необхідно вказувати уповноважений український банк;
рамбурсні інструкції повинні пере-дбачати якнайшвидше надання упов-новаженому банку Покриття. Тобто банкемітент при відкритті акредитива мусить надати право дебетувати свій ра-хунок в українському банку, якщо такий є, або право рамбурса на один із банківкореспондентів (з яким український банк має позитивний досвід співробіт-ництва), або повинен перерахувати по-передньо валютне покриття;
при акредитивах на імпорт (для оперативнішого виконання акредитив-ної операції) українським банкам, при отриманні підтвердження за конкретним акредитивом від зарубіжного банкуко-респондента, необхідно керуватися законодавством конкретної країни, яке регулює здійснення експортноімпорт-них операцій.
Так, згідно з практикою роботи ряду іноземних банків (зокрема швейцарських та англійських) до надання їхнього під-твердження необхідно не тільки депону-вати кошти за акредитивом у підтверд-жуючому іноземному банку, але й підпи-сати заставну угоду. Ліберальнішим сто-совно цього є валютне законодавство Німеччини. При взаємодії з найнадій-нішими українськими банками такі ав-торитетні німецькі банки, як Дойчебанк, Комерцбанк у ряді випадків надають своє підтвердження за відкритими ук-раїнськими банками акредитивами навіть без грошового покриття, що свідчить про досить тісне співробітництво ук-раїнських та німецьких банків у цьому напрямі. Непідтверджений акредитив – це акредитив, який не містить зазначе-ного вище зобов'язання. У цьому випад-ку авізуючий банк обмежується тільки авізуванням експортера щодо відкриття акредитива та платить лише у