Положення про сертифікат розроблені відповідно до законів "Про банки і банківську діяльність" і "Про цінні папери та фондову біржу".

Депозитний (ощадний) сертифікат Національного банку України — це письмова посвідка про депонування в Національному банкові України грошових коштів, яка засвідчує право вкладника на одержання внесеної суми та відсотків по ній після закінчення дії встановленого строку депозиту. Депозитний сертифікат Національного банку України є одним з інструментів регулювання обсягів грошової маси в обігу і призначений для розміщення як через комерційні банки, так і через фізичних осіб.

Сертифікати Національного банку України розподіляються за видами на: строкові; до запитання; іменні; на пред'явника.

Номінальна вартість одного сертифіката встановлюється Правлінням Національного банку України при прийнятті рішення про вид випуску сертифікатів та стану грошового ринку, який складається у відповідному періоді.

Діяльність Національного банку України по випуску в обіг цінних паперів викликала створення нині діючого Депозиторію Національного банку України.

Великим надбанням ринку цінних паперів є розробка і введення Національним банком системи електронного обігу цінних паперів, що разом із введенням у банках міжнародного бухгалтерського обліку та бухгалтерської моделі платіжних інструментів у межах діючої системи електронних платежів висувають Україну у передові країни.

У країнах з розвинутою ринковою економікою можливості державного втручання в розподіл матеріальних і фінансових ресурсів обмежені, а підприємства (як колективні, так і приватні) вишукують додаткові кошти та матеріальні ресурси на ринках.

Отже, реалізація цінних паперів і перерозподіл коштів можна і повинні проводитися на ринкові цінних паперів.

Детально розглянувши види цінних паперів, на яких була зосереджена увага як на державних цінних паперах, необхідно мати на увазі, що цінних паперів набагато більше. Щоб прискорити ринкові відносини, необхідно ввести в практику реалізацію на ринку не тільки державних, а й іноземних та приватних цінних паперів, адже цінні папери випускаються різними емітентами.

Відтак вони підрозділяються на: державні, міжнародні і приватні.

Міжнародні — їх випуск повинен пройти економічну експертизу державних органів залежно від вартості у валюті й складових елементів, регулюючи їх надходження відповідно до стану економіки.

Приватні цінні папери — це папери, до яких можуть належати папери, які, відповідно до чинного законодавства, розміщують комерційні банки та інвестиційні фірми, підприємства й організації.

Державні цінні папери завжди були пріоритетними, бо вони надійні, а ступінь ризику мінімальний. Тим більше, що довір'я до державних цінних паперів України у населення ще не підірване, як було в колишньому СРСР.

Стабілізація економічного становища потребує розвиненого ринку цінних паперів, для чого насамперед треба поряд із первинним ринком цінних паперів створити вторинний ринок. Необхідно також значно посилити увагу до обсягу й обігу державних цінних паперів на первинному ринку, відновивши до них довіру населення. Йдеться як про державні цінні папери — облігації внутрішніх і зовнішніх позик, державні казначейські зобов'язання, так і про випуск в обіг облігацій загальних та цільових позик на рівні областей, міст, районів.

Емісійне покриття дефіциту бюджету стимулює інфляційні процеси. Розвиток продаж державних цінних паперів на фондовому ринку є одним із джерел покриття дефіциту бюджету поряд із скороченням витрат, особливо на утримання апарату управління.

В цілому основу нагромадження грошових коштів (збережень) становить населення, яке втратило довіру до грошей і тому вкладає їх в товари. Стабілізація економіки дасть змогу підвищити довіру до грошей, і .населення буде вкладати їх у цінні папери, що дасть змогу мати додаткові кошти на відтворення виробництва.

Заслуговують на особливу увагу заходи, які вживаються урядом України по розширенню випуску облігацій внутрішньої державної позики 1997 p. (далі — державні облігації). Державні облігації випускаються з терміном погашення 28, 63, 91, 182, 273 дні та один рік.

Генеральний агент з обслуговування випуску та погашення державних облігацій на пропозицію уряду затверджується Національним банком України. Державні облігації випускаються на пред'явника загальним обсягом емісії 2498953200 грн. Номінальна вартість однієї державної облігації становить 100 грн.

Погашення здійснюється у безготівковій формі. За державними облігаціями встановлюється нульовий відсоток.

Державні облігації випускаються у вигляді записів на відповідних електронних рахунках у системі електронного обігу цінних паперів. Кожний такий випуск оформляється глобальним сертифікатом на відповідний рахунок. Сертифікат зберігається у Національному банку.

Державна облігація у вигляді електронного запису вважається придбаною з моменту реєстрації її набувача у порядку, визначеному Національним банком.

Державні облігації реалізуються фізичним та юридичним особам на добровільних засадах за ціною, нижчою їх номінальної вартості.

Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю державної облігації, що відшкодовується власникові державної облігації під час її погашення, становить доход з державної облігації.

Кошти, що надходять від розміщення державних облігацій, зараховуються до державного бюджету.

Операції, пов'язані з розміщенням та погашенням державних облігацій, здійснюються через Національний банк, а також комерційні банки-дилери, які виконують зазначені операції у порядку і на умовах, визначених Національним банком.

Право володіння державними облігаціями у вигляді записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів засвідчує:

для дилерів — виписки з їхніх рахунків у Національному банку;

для інших осіб — виписки з їхніх рахунків у дилера, засвідчені підписом посадової особи та печаткою дилера.

Випуск державних облігацій вважається таким, що відбувся, якщо у період розміщення було продано не менше 200 відсотків випуску.

Під час розміщення державних облігацій Мінфін може укласти з Національним банком окрему угоду щодо купівлі останнім цих облігацій. Національний банк за погодженням з Міністерством фінансів має право здійснювати додаткове розміщення державних облігацій, не реалізованих у встановлений період розміщення. Дані про загальні