Система оподаткування — це сукупність податків і зборів, тоб-то обов'язкових платежів у бюджети різних рівнів, а також у дер-жавні цільові фонди.

Законом «Про систему оподаткування» визначено такі важливі принципи її побудови:—

стимулювання підприємницької виробничої діяльності та ін-вестиційної активності;

— обов'язковість;—

рівнозначність і пропорційність;—

рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискри-мінації;—

соціальна справедливість;—

стабільність;—

економічна обгрунтованість;—

рівномірність сплати;—

компетентність;—

єдиний підхід;—

доступність.

На жаль, не всі з перелічених принципів реалізуються в сучасній податковій політиці, у практичній реалізації законодавчих актів що-до окремих податків.

У системі оподаткування можна виділити дві підсистеми: оподат-кування юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб.(див. рис. 1.) суб'єкти господарювання сплачують загально-державні, а також місцеві податки і збори. Загальнодержавні по-датки і збори включають:—

прямі податки [податок на прибуток, плата (податок) за зем-лю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість)];—

непрямі податки [податок на додану вартість (ПДВ), акци-зний збір, мито];—

збори (на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, до фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціально-го захисту населення; до державного інноваційного фонду; за геоло-горозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори);—

відрахування на фінансування дорожнього господарства, дер-жавне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємниць-кої діяльності.

Місцеві податки і збори включають:—

два податки (комунальний податок і податок з реклами);—

різні збори (за право використання місцевої символіки, за па-рковку автотранспорту, за проїзд територією прикордонних облас-тей транспортом, що прямує за кордон, за видачу дозволу на розмі-щення об'єктів торгівлі та сфери послуг, за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей, за право проведення кіно- і телезйомок та ін.).

Рис. 1. Підсистема оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності (підприємств) в Україні

Аналіз системи оподаткування в Україні, її становлення і роз-витку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Час-ті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, ос-новним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатня регулювальна функція основних податків. По-третє, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправ-дано ускладнені.

3. Основні податки, які сплачують фізичні особи

3.1. Загальнодержавні податки

Прибутковий податок з громадян — є одним з найбільш розповсюджених прямих податків, який стягується з доходів фізичних осіб. До складу таких доходів, в першу чергу, входять доходи, одержані за місцем основної роботи, за сумісництвом, за вико-нання робіт по договорах-підряду, від здачі житла у найм, від підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Ставки використовуються прогресивні, з більших доходів податок сплачується по більш ви-соких ставках.

При нарахуванні прибуткового податку з гро-мадян застосовується система пільг, яка включає:

1) зменшення суми сукупного оподатковуваного доходу на один неоподатковуваний мінімум доходів;

2) зменшення суми сукупного оподатковуваного доходу на певну кількість неоподатковуваних мінімумів (одному з батьків на кожну дитину віком до 16 років, для учасників бойових дій, інвалідам війни, особам, що постраждали віл аварії на ЧАЕС, реабілітованим);

3) не включаються, до сукупного оподатковува-ною доходу допомоги по соціальному страхуванню і забезпеченню, аліменти, пенсії, компенсаційні ви-плати, доходи від продажу вирощеної продукції у власному підсобному господарстві тощо.

Мито - ще один непрямий податок, який спла-чується з товарів, які перетинають митний кордон України. Об'єктом оподаткування с митна вартість

ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону України.

Державне мито — це плата, яка справляється за вчинення юридичних дій та за видачу документів юридичного значення уповноваженими на те орга-нами. Державне мито справляється із позивних заяв, за вчинення нотаріальних дій, за реєстрацію актів громадського стану, за видачу документів, віз, до-зволів. за прописку, за операції з цінними паперами, за проведення аукціонів тощо.

Ставки державного мита можуть бути:—

в твердому розмірі (по відношенню до неопо-датковуваного доходу громадян);—

пропорційні (у % до певної суми). При стягненні державного мита застосовуються пільги для неповнолітніх, інвалідів Великої Вітчиз-няної війни, реабілітованих, громадян, що постраж-дали від Чорнобильської катастрофи тощо. Від сплати державного мита звільняються позивачі — робітники та службовці за позовами про стягнення зарплати, з авторських прав, прав винаходу, відкриття, позивачі — за стягнення аліментів, про від-шкодування матеріальних збитків, завданих злочи-ном та ін. Від сплати звільняються деякі установи та організації, такі як Національний банк України. Пенсійний фонд України, Фонд України соціально-го захисту інвалідів, Генеральна прокуратура, ряд доброчинних товариств і об'єднань.

Плата за землю. Використання землі в Україні є платним. Плаї а за землю справляється у вигляді зе-мельного податку або орендної плати, що визна-чається в залежності від грошової оцінки земель. Земельний податок сплачують власники землі та землекористувачі (крім орендарів). За земельні ді-лянки, здані в оренду, справляється орендна плата. Важливим елементом у механізмі стягнення плати за землю є те, що розмір її не залежить від результатів господарської діяльності на земельній ділянці.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Всі землі діляться на землі сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення (населених пунктів). Ставки земельного податку з одного гек-тара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їхньої грошової оцінки для:—

ріллі, сіножатей, пасовищ - 0,1—

багаторічних насаджень - 0,03.

За земельні ділянки, що знаходяться в населених пунктах, земельний податок стягується по ставках в грошових одиницях за 1 кв. метр площі. Ставки ди-ференційовані по групах населених пунктів в залеж-ності від чисельності населення.Для міст обласного підпорядкування, Києва, Симферополя, Севастопо-ля, курортних міст при обчисленні податку за землю застосовуються збільшуючі коефіцієнти, встановле-ні діючим законодавством.

Пільги щодо плати за землю у