РЕФЕРАТ

на тему:

“Особливості формування і розвитку

української економічної думки, її

основні напрямки і школи”

ПЛАН

1. Економічна думка в Україні ХІХ – поч.. ХХ ст.

2. Економічна думка України 20 –90-х рр. ХХ ст.

3. Розвиток економічної думки в Галичині

4. Економічна думка українського зарубіжжя

Вступ

Формування економічної думки в Україні відбувалось тернистими шляхами і розцінювалось різними дослідниками у різні роки неоднозначно. Разом з тим в Україні ще в 20-ті роки і пізніше, в період політичної “відлиги” у 50-60-ті роки, був виконаний надзвичайно великий обсяг роботи по вивченню та висвітленню історії суспільно-економічної думки в Україні з кінця 16 і до початку 20ст. Проте методологія дослідження, що сформувалася в рамках офіційної ідеології тоталітаризму не могла не позначитись на характері й теоретичному рівні цих досліджень, зроблених оцінках і висновках. Значна політизованість, применшення впливу західної економічної науки або трактування цього впливу переважно з негативного боку, недооцінка національного аспекту, особливостей розвитку української економічної думки не могли не призвести до значних наукових втрат.

В останні роки, з набуттям нарешті Україною довгоочікуваної самостійності та незалежності, до українських істориків-економістів приходить розуміння необхідності висвітлення реальної картини історії української економічної думки на засадах неупередженого аналізу із застосуванням методологічних досягнень сучасності. З рядом статей щодо цього виступили на сторінках української преси Л.Горкіна, Т.Дерев‘янків, С.Злупко, Н.Петровська, В.Сікора.

1. Економічна думка в Україні ХІХ – поч.. ХХ ст.

Загострення у першій  чверті XIX ст. тривалої кризи, як наслідок процесів розкладу феодально-кріпосницької системи.

Розвиток елементів капіталізму в промисловості, землеробстві, занепад поміщицького та селянського господарства, посилення кріпосницької експлуатації.

Початок промислового перевороту , проте зберігається відставання рівня економічною розвитку від передових західноєвропейських держав.

Початок формування класу буржуазії.

Розвиток капіталістичних відносин вимагає від економічної теорії обгрунтування переваг цього ладу, його основних принципів, “ вільної конкуренції та невтручання держави в економіку”.

Т. Степанов (1795-1847)

Професор Харківського університету, один з перших авторів курсу політичної економії російською мовою.

Пропагував ідеї А.Сміта та Д.Рікардо, виступав проти доктрини меркантилізму, кріпосництва, проголошував ідеали свободи економічної діяльності.

Показував факт соціальної несправедливості, вказував на не-обхідність посилення соціального аспекту політичної економії, що не було притаманне англійській класичній школі.

Велике значення надавав методологічним проблемам економічної теорії. Характеризуючи предмет політекономії, підкреслював, що слід відрізняти цю науку від політики. Політична економія відкриває закони фізичного (природно-економічного) життя держави, а саме закони багатства, показує яким чином багатство в суспільстві накопичується, розподіляється, споживається.

Торкнувся майже всіх основних проблем політичної економії (здебільшого з позиції класичної школи, хоч і з більшим наголосом на соціальних аспектах).Серед них: сутність та джерела багатства, природа і праця, продуктивні та непродуктивні класи, цінність, суспільний поділ праці, машини, капітал і його нагромадження, відношення між виробництвом і споживанням, заробітна плата, прибуток і рента, національний доход, процент, кредит тощо.

Розглядаючи джерела багатства, підкреслював, що всі класи мають рівне право на існування. Багатство слід правильно розподілити між усіма громадянами за рахунок установлення розміру податків відповідно до "частки прибутку громадян". Виступав проти того, що "бідний, нижчий клас народу платить більше, якщо порівнювати йо-го достатки з достатками багатіїв", пропонував спрямувати податки на суспільні потреби.

Аналізуючи питання про походження багатства, наголошував, що праця, виступає суб'єктом, а природа – об’єктом його дії погоджувався з Ф.Кене). Вважав, що багатство в цілому складається з природи,
праці, та капіталу , характеризуючи при цьому знаряддя
виробництва за капіталізму як капітал, що застосовується для отримання
прибутку. Наблизився до розуміння того, що капіталісти отримують
надлишок продукції як додаткову вартість, хоч самої категорії
"додаткова вартість" не розумів.

Стверджував, що праця тим продуктивніша, чим вона вільніша від усяких утисків (за А.Смітом), підтримував положення Д.Рікардо про залежність прибутку від рівня заробітної плати. Тим самим підкре-слював, що прибуток є частиною вартості, створеної працею. Зазначав, що рівень заробітної плати не є та й не може бути стабільним, бо залежить від ряду причин, у тому числі від "самовдосконалення" робітників, від історичного розвитку країни тощо.

Одним із перших серед економістів країни правильно зрозумів мету капіталістиного внробництва - прагнення до збагачення.

"Машини" розглядав з погляду розвитку продуктивних сил і тієї ко-ристі, яку вони приносять людству, оскільки машина "вдосконалює працю", скорочує витрати виробництва і збільшує прибутки ка-піталістів.

Рішучє виступив проти мальтузіанства, посилаючись на тє, що ро-звиток науки, а значить і виробництва, в усіх сферах безмежний.

І. Вернадський (1821-1884)

Після закінчення в 1849 р. Киівського університету викладав в ньому різні курси економіки та статистики. В 1849-1856 рр. професор політе-кономії Московського університету, з 1857 – ироживає в Петербурзі, з 1868 по 1876 - в Харкові (керівник відділу державного Банку), потім знову до самої смерті в Петербурзі.

Ставив завдання дати наукове визначення предмету політичної економії, показати дію економічних законів , під якими розумів "природні закони виробництва”. Докапіталістичні форми вироб-ництва вважав такими, що не підлягають вивченню політичною економією як наукою про цінність, тобто товарне виробництво.

Був прихильником невтручання держави у приватну ініціативу, вільну конкуренцію. Намагався довести, що протекціонізм суперечить “природним” економічним законам, тобто законам товарного виробництва.

Намагався довести перваги використання найманої праці, великої промисловості перед дрібною. Наголошував, що капітал з'єднує -
сили, робить можливим розподіл праці, виступає головною умовою
успішного виробництва.

Аналізував різні економічні категорії та поняття. Зокрема вважав,
що праця –“ головне і єдине джерело багатства ” – визначає відношення людини до предметів і людини до людини. Намагався довести різницю між споживчою вартісгю і вартісгю, при цьому вартість , на
його думку, визначається працею, а не споживчими якостями. Відокремлював мінову вартісгь від вартості(цінності). “Політекономія вивчає не багатство, уречевлене в речах, а їхню властивість – цінність”. Цінність же Цінність же відображає відношення покупців