Був рішучим противником соціалістичних ідей.

М. Бунге (1823-1895)

Народився у Києві в сім'ї лікаря. В 1845 р. закінчив Київський універ-ситет, в 1832 р. захистив у ньому докторську дисертацію. 3 1850 р. по 1880 р. викладач, у тому числі в 1859-1862, 1871-1875 та 1878-1880 рр. – ректор Київського університету. В 1881-1886 рр. - міністр фінансів.

Висував економічні буржуазні вимоги: максимальний розвиток бур-жуазної приватної ініціативи, вільна конкуренція, обмеженість втручання держави в економічне житгя. Вважав, що "гармонія суспільних відносин" можлива тоді, коли "суспільний лад буде пов'язаний із природними суспільними законами”. Всі способи виробництва, крім капіталістичного, вважав не властивими людській природі.

Стверджував, що завдання політичної економії полягає у вивченні законів капіталістичного розвитку. Вважав, що людство досягло найвищої точки економічного розвитку саме за умов вільної конку-ренції.

Підтримував, хоч і не завжди послідовно, ідеї фритредерства, заз-
начаючи, що вільна торгівля є одним з проявів свободи промисловості. 

Захищав всебічний розвиток капіталістичної промисловості, зокрема "заснованої на акціях", виступав за підтримку фабричного виробництва.

М.І.Туган-Барановський (1865 – 1919)

У 1889 закінчив Харківський університете, фізико-математичний факультет , а пізніше екстерном – юридичний. Ще студентом М.Туган-Барановський захоплюється марксизмом та ідеями класичної школи. Написав праці:

Занальновизнаними у світовій економічній літературі є теорії психологічної цінності, розподілу, економічної циклічності.

Розвиваючи теорію психологічної цінності , він спочатку виступив за поєднання трудової теорії вартості з теорією граничної корисності , а пізніше сформулював закон , згідно якого граничні корисності вільно відтворюваних господарських благ пропорційні їх трудовим вартостям.

В соціальній теорії розподілу , розподіл доходів представлено у вигляді боротьби різних класів суспільства за поділ суспільного продукту. Розмір частки, яка дістається кожному класові, визначається загальним обсягом національного доходу і “соціальною силою” кожного з класів. Роль виробництва полягає у нарощувані продукту, а тому усі класи однаково зацікавлені у зростанні продуктивності праці, адже від цього залежить як загальний обсяг виробленого продукту , так і розмір частки кожного класу . Тому виникає “гармонія соціальних інтересів “.

У теорії економічних циклів Туган-Барановський зробив спробу дати уяву про характер циклічних коливань. Особливу увагу, він звернув на тісний зв’язок між зміною цін на “капітальні блага” ( засоби виробництва ) ророзвитком акумулятивного процесу – процесу зміни вивільнюваного грошового капіталу, котрий спрямовується або на інвестиції, або на заощадження. Тим самим М.Туган-Барановський поклав початок сучасній інвестиційній теорії циклів, стержнем якої є ідея “заощадження – інвестиції”, як основи циклічних коливань. Згідно його теорії , вичерпування інвестиційних можливостей створюється умовами застосування позичкового капіталу,обмеженістю банківских ресурсів, а найголовніше - непропорційністю у розміщенні вільних грошових капіталів між різними сферами їх вкладання. У цій диспропорції Туган-Барановський вбачав головну причину економічних криз.

Одним з перших Туган-Барановський звернув увагу на утворення монополій у формі картелей і трестів , вбачаючи у них важливе явище в розвитку світової економіки.Він прийшов до думки , що держава здатна усунути шкідливий вплив монополій,обмеживши їх діяльність.

За своїми поглядами Туган-Барановський був соціалістом.

Є.Слуцький (1880 – 1948)

Викладач Київського комерційного інституту.(1913 – 1926 ) - економіст – математик.

Зробив визначний внесок у розвиток математичних, математично – статистичних досліджень.

Написав праці :

“Теорія кореляції і елементи вчення про криві розподілу”.(1912)

Стаття “ До теорії збалансованого бюджету споживача”.(1915)

Лише у 1963 р. цю статтю було передруковано у Москві. У цій статті показаний зв’язок між функцією корисності і рухом цін і грошових доходів населення. Ця праця вважається основоположною серед сучасних економіко – математичних досліджень проблем попиту і взаємозв’язку між функцією попиту, рухом цін та доходів.

Є.Слуцький вперше розробив таку науку як праксеологія яка відображала принципи раціональної поведінки людей за різних умов.

Є.Слуцький вважав, що не можна грунтовно пізнати господарське утворення, не проаналізувавши “формально – праксеологічні основи економіки”, 

де відбивається вся структура майна, а саме: первісні предмети господарства, можливості розпорядження, прості сподівання. Якщо всі ці елементи еквівалентні, то їх можна вважати гранично визначеними.

2. Економічна думка України 20-90-х р.р.ХХ ст.

У 20-х роках в Україні економічна думка відображала особливості національної економіки (зокрема організацію селянських господарств, яким не була властива общинність і які спиралися на суто приватний інтерес), ленінська програма побудови соціалізму не знайшла підтримки, особливо її аграрна частина.

Більшовицька аграрна реформа передбачала зрівняльний переділ земель з передачею їх селянам для створення комун та інших кооперативних форм.

Програму більшовиків критикували: М.Туган-Барановський, В.Косинський, В.Воблий. Вони виступали проти націоналізації землі, говорячи про те, що приватний інтерес є рушійною силою розвитку, а колективізм у землеробстві, призведе до відмирання природних сил, які не можуть бути замінені волею та вмінням людей.

З 30-х років політичній економії в Україні нищівного удару завдав Сталін. Після конференції аграрників-марксистів почались переслідування та знищення всіх економістів, які мали власну принципову позицію.

Відродження економічної думки України починається тільки у 60-ті р.р.

В цей час виходять з друку праці І.Лукінова, Ю.Пахомова, В.Корнієнка, І.Ястремського, які пропонують зміну підходів до визначення ролі політичної економії в соціально-економічних перетвореннях.

З”являються фундаментальні праці щодо проблем розвитку економічного механізму, таких як проблеми народного господарського планування (О.Петров, Л.Горелік, П.Першин та ін.).

Був сформований новий категоріальний апарат і відображений у працях економістів: Ю.Пахомова, А.Чухно, С.Дзюбика, В.Логвиненка, Ю.Палкіна, М.Панченка, А.Покритана, М.Черненка, В.Черняка, І.Ястремського та ін.

Розвиток економічної теорії у період 60-90 рр.перебував під впливом партійних настанов та ідеологічних догм.

У 70-х роках економісти у своїх працях наголошували на переростання соціалізму у комунізм. Удругій половині 80-х років розпочався критичній аналіз “розвинутого соціалізму”.

На початку 90-х років у центрі українських політекономіків було дослідження предмету та методу політичної економії.

На відміну від авторів , які при визначені предмету