Отже, еволюцію світогляду Франка можна визначити як перехід від захоплення ідеями Драгоманова до сприйняття ідей марксизму, а згодом їх критичного осмислення і заперечення, особливо методів їх реалізації.

4. Економічна думка Українського зарубіжжя.

Початок науковим дослідженням в еміграції був покладений у Відні, де у 1921р. відкрився Український вільний університет, ректором якого було обрано М.Грушевського.

Володимир Тимошенко (1885-1965) є, безумовно, одним з найвидатніших українських економістів зарубіжжя. Він працював в УВУ, потім був запрошений до США, викладав у Мічигинському університеті, а з 1936 р. до кінця життя займався науково-дослідною роботою у Стенфордському університеті.

В.Тимошенко вивчав вплив коливань у виробництві сільськогосподарської продукції на економічну кон”юнктуру, госпгодарські цикли, стан ринкових операцій.

На противагу групі теоретиків,які в економічних циклах бачили певне самородне явище ринкового господарства, В.Тимошенко відстоював думку, що перехід від депресії до господарського пожвавлення і вслід за цим до високого до кон”юктурного напруження відбувається не автоматично,а за допомогою складної кореляції певних економічних чинників.

Видатним ученим української діаспори у США був Роман Роздольський (1898-1967). Він навчався у Празькому та Віденському університетах, здобув ступінь доктора політичних наук. Роздольський відомий своїми працями з політолтгії, соціології, економічної історії. Остані два десятиріччя свого життя вчений займався дослідженням методологічних та концептуальних проблем марксистської економічної теорії, зокрема “Капіталу” К.Маркса та його ранніх варіантів.

Р.Роздольський був першим ученим на Заході, хто віднайшов у Нью-Йоркскій бібліотеці оригінальне видання “Економічних рукописів 1857-1858 рр.” К.Маркса і присвятив багато уваги тлумаченнюта популяризації цієї праці.

Богдан Гаврилишин (народився у 1926 р.)-голова Ради до радників Президії Верховної Ради України, голова Міжнародного Фонду Відродження (Київ), у 1967-1986 рр.-директор Міжнародного Інституту Менеджменту (Швейцарія).

Богдан Гаврилишин є визнаним у світі спеціалістом з менеджменту та освіти в галузі менеджменту. Економічного та політичного середовищ. Цій проблематиці присвячено понад 80 статей, а також дві книги вченого: “Навчання керівних кадрів. Методичні аспекти” (Берн; Франкфурт. 1977); “Дороговказ у майбутнє. До найбільш ефективних суспільств” Оксфорд, 1980), видані також французькою, німецькою, японською, іспанською, корейською, польською та українською мовами.

Б.Гаврилишин є членом Римського клубу, членом Академії Наук України, членом-кореспондентом Світової Академйї Мистецтв та Науки, членом-кореспондентом Міжнародної Академії Менеджменту.

Останій час Б.Гаврилишин активно працює над теоретичними аспектами та надає велику практичну допомогу розбудові української держави. Цій проблемі присвячені багаточислені статті та виступи вченого на конференціях, а також плідна діяльність у Консультативно-дорадчій Раді при Парламенті України

Крім згаданих учених, плідно працюють на ниві економічної науки І.Гордіїв (Австралія), Ю.Чучман, В.Калимон, А.Романюк, С.Гринюк, Р.Сербін, І.Стебельський (Канада), А.Білинський, З.Соколюк (Німеччина), І.Мурицький (Франція) та ін.

Список використаної літератури

1. Горкіна Л.П. Нариси з історії політичної економмії в Україні. Остання третина Х-IX-перша третина ХХст. - К., 1994.

2. Злупко С.М. Економічна думка України: тексти лекцій. – Львів, 1992.

3. Злупко С.М. Михайло Туган-Барановський.Український економіст світової слави.- Львів,1993.

4. Історії економічної думки України: Навч. Посібник.Р.Х.Васильєва та ін.-К., 1993.

5. Історія економічних вчень. Опорний конспект лекцій. Під ред. В.М. Тарасевича. - Дніпропетровськ: АМСУ, 1999.

6. Ковальчук В.С., Сарай М.І. Історія світової економічної думки: Навч.курс.-Тернопіль, 1996.

7. Українська економічна думка: Хрестоматія.- К., 1998.

8. Юхименко П.І., Леоненко П.М. Історія економічних вчень. Навчальний посібник. - К., 2001.