Традиційно склалося так, що місцем виникнення затрат прийнято вважати об'єкти аналітичного обліку за елементами витрат та собівартості. Зміна форм бухгалтерської звітності, а також структури балансу не дає бажаних наслідків, оскільки спрощення звітності затрудняє перевірку, розширення ж дає змогу виявляти слабкі місця.

Перехід до ринкової економіки зумовив розширення участі у економічних та фінансово-кредитних відношеннях кількості різних структур, яким необхідна інформація про фінансовий стан різних об'єктів, чого не можна забезпечити без чіткої організації бухгалтерського обліку і звітності.

В умовах ринкової економіки бухгалтерський облік повинен виконувати функції інформаційної системи, яка оцінює, обробляє та відображає фінансову інформацію.

Бухгалтерський облік, на відміну від статистичного та оперативного, дає уявлення про роботу підприємства чи страхових компаній — стан платоспроможності, ліквідності та прибутковості.

Перехід до ринкової економіки потребує переведення статистичної звітності на методи, вироблені в результаті світового досвіду, що забезпечують необхідні кількісні перетворення і удосконалення інформаційного забезпечення, а отже, вибір варіантів діяльності тим чи іншим підприємством, які дають йому можливість досягти необхідних фінансових результатів. Існуючі державні підприємства традиційно склалися як основна виробнича ланка, найважливішою метою якої було досягнення ефективності, необхідної для виконання їх планових завдань. На противагу їм ринкові підприємства, працюючи в умовах регулювання ринкових відносин, вбачають своє головне завдання в одержанні максимального чистого прибутку з авансованого капіталу, певна річ, із регулюючим втручанням держави.

Отже, кінцевим результатом кожної господарської організації, що працює в умовах ринкової економіки, є одержання максимального прибутку. Порівнюючи результати діяльності державних і ринкових підприємств, можна визначити пріоритетність фінансових питань, які стоять перед ними.

По-перше, в умовах ринкової економіки фінанси підприємств повинні забезпечувати грошове обслуговування капіталу і його взаємовідносини з ринком цінних паперів, фінансово-кредитною системою держави, що потребує перегляду методики ведення бухгалтерського обліку, закріплення в ньому типових для ринкової економіки статей витрат на рекламу, доконтрактних та інших видатків.

По-друге, потребує перегляду система калькуляції витрат виробництва, обліку основних засобів, реалізації продукції, оцінки товаро-матеріальних цінностей тощо.

По-третє, необхідно чітко визначити облік операцій з іноземною валютою, тобто закріпити обов'язкову переоцінку валюти за її курсом.

Хто, як не держава, має урегулювати ці та інші питання?

Реалії сьогоднішнього дня — криза не тільки економічної, а й фінансової системи, яка наблизила державу до тієї межі, за якою стоїть питання про її незалежне існування. Це вимагає вжиття негайних заходів щодо всебічного аналізу економічної ситуації і прогнозування економічного й соціального розвитку на перспективу, що неможливо без розробки схеми зведеного по Україні балансу і регіональних балансів фінансових ресурсів та методів їх складання, ще конче необхідна основа для прийняття рішень щодо виконання тих чи інших програм.

Криза, уразивши економіку України, позначилася насамперед на роботі підприємств і цілих галузей. Як вплинуло це явище на стан конкретних підприємств і як воно впливає на кінцеві результати їх діяльності — прибуток і платежі в бюджет?

Аналіз динаміки зростання виробництва і відрахувань розкриває не лише недоліки, а й дає можливість намітити шляхи і методи мобілізації виробництва та виходу з кризового становища.

Для проведення цієї роботи можна використовувати такі методи:

метод порівняння (це найуживаніший метод для оцінки економічних явищ, що вивчаються);

балансовий метод, який дає змогу встановити значущість усіх факторів, у тому числі таких, які особливо не виділяються, за рахунок порівняння явищ у їх розвитку;

суцільного і вибіркового аналізу.

Зазначимо, що вибірковий аналіз застосовується у практиці переважно як такий, що потребує менших витрат часу і при правильному його застосуванні дає добрі результати, оскільки при малій кількості показників дозволяє виявити тенденцію зростання чи зниження виробництва та відрахувань.

На завершальному етапі аналізу результати досліджень узагальнюються і робляться висновки щодо кінцевих результатів роботи.

Інфляційні процеси, що їх переживає Україна, торкнулися всіх підприємств, призвівши до значного скорочення прибутку відносно обсягів виробництва продукції та до зростання заробітної плати. Та навіть у цих умовах підприємства намагаються зберігати чисельність працюючих.

При зростанні усіх показників дуже важко виявити вплив підвищення цін на виробництво, оскільки методика розрахунків не розроблена ні держстатистикою, ні іншими органами. До того ж інфляційні процеси постійно поглиблюються, що призводить до підвищення цін та необхідності індексувати заробітну плату.

Для детальнішого аналізу, наприклад фінансово-господарської діяльності, потрібні більші масиви інформації, однак з відміною і спрощенням звітності й бухгалтерського обліку немає змоги провести аналіз за факторами. Сьогодні відсутній і орган, який повинен би здійснювати аналіз фінансово-господарської діяльності хоча б на підприємствах державного сектора економіки.

Прийняття закону про введення аудиту також не дає необхідних повноважень для виявлення порушень в обліку і звітності та для їх усунення.

Отже, треба впроваджувати методи бухгалтерського обліку, прийняті державами з ринковою економікою для приватного сектора економіки, і встановлювати чітку систему обліку у державного секторі, а також законодавче запровадити фінансовий контроль за діяльністю підприємств державного сектора економіки.

Господарська самостійність підприємств, розрив економічних зв'язків з країнами СНД і перехід до ринкової економіки поставили підприємства в екстремальні умови. Як свідчать дані органів держстатистики, виробництво промислової продукції продовжує невпинно знижуватись. До того ж підприємства вимушені відраховувати великі податки до бюджетів усіх рівнів та значні суми до різних фондів.

Формування ринкових відносин в Україні не можливе без зміцнення регіонального управління господарством.

Група вчених вузів Сумщини та спеціалістів-практиків, що об'єдналися при Сумській філії Північно-Східного наукового центру НАН України, висловили своє бачення проблем економіки регіонів в умовах переходу до ринкових відносин.

На прикладі Сумської області ними розроблені пропозиції по реформуванню тих галузей економіки, які раніше були