Поняття реклами та її відмежування від поняття інформації

Реклама - це спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку. Таке визначення дає Закон України "Про рекламу" Відомості Верховної Ради 1996, N 39, ст.181).

. Необхідно з"ясувати, що таке інформація і чи має реклама статус інформації. Згідно з Законом "Про інформацію", інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Інформація не може бути об"єктом авторського та суміжних прав, а реклама, навпаки - є. Зокрема, заборонено імітувати (копіювати або наслідувати) загальне вирішення, текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі іншої продукції. Інша характеристика поняття "реклама" є її обов"язкова направленність на невизначене коло осіб, це коло може бути у соціальному розрізі (діти, школярі, жінки, чоловіки, хворі на нежить тощо), але це не заперечує поняття невизначеності. Більш того, однією з вимог Закону "Про рекламу" є заборона телерадіопрацівникам займатися рекламою під виглядом інформації! Таким чином, реклама є спеціальною інформацією, особливою, яка має особливий статус і не співвідноситься як окреме і загальне з інформацією передбаченою Законом України "Про інформацію".

Підхід щодо відмежування реклами від загального поняття інфрмації, на нашу думку, є виправданим. Це пов"язано із специфікою реклами, яка направлена на отримання прибутку, і тому повинна визнаватися такою, що належить до сфери майнових і пов"язаних з ними правовідносин. Дія Закону "Про рекламу" не поширюється на правовідносини, пов'язані з інформацією, яка відбиває соціальні події, інтереси політичних партій, релігійних і громадських організацій та/або призначена для їх підтримки. Особливий статус має і соціальна рекламна інформація - це інформація державних органів з питань здорового способу життя, охорони здоров'я, охорони природи, збереження енергоресурсів, профілактики правопорушень, соціального захисту та безпеки населення, яка не має комерційного характеру. В такій інформації не повинні згадуватись конкретна продукція та її виробники.

СУБ"ЄКТИ РЕКЛАМНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Рекламна діяльність - це діяльність щодо замовлення, виготовлення та розповсюдження реклами. Відповідно, суб"єктами рекламної діяльності є рекламодавець, виробник реклами, та її поширювач. Хоча нерідко трапляється співпадіння цих понять, розмежування суб"єктів рекламної діяльності має велике практичне значення, адже відповідальність наступає для осіб, винних у розповсюдженні реклами щодо продукції, виробництві або реалізації якої заборонено; розповсюдженні реклами, забороненої чинним законодавством; порушенні порядку виготовлення та розповсюдження реклами; недотриманні вимог законодавства щодо змісту та достовірності реклами.

Не є тотожними поняття "рекламодавець" та "спонсор". Згідно з Законом "Про рекламу", спонсор - особа, яка матеріально підтримує будь-яку діяльність без одержання від неї прибутку з метою популяризації винятково свого імені (назви), торгової марки. спонсорство - участь фізичної чи юридичної особи у прямому або опосередкованому фінансуванні програм з метою реклами свого імені, фірмового найменування чи своєї торгової марки ст.1 ЗУ "Про телебачення і радіомовлення" (Відомості Верховної Ради (ВВР) 1994, N 10, ст.4).. У створенні теле-, радіопередач, підготовці матеріалів для інших засобів масової інформації, організації театрально-концертних, спортивних та інших заходів можуть брати участь спонсори. У таких матеріалах та під час проведення таких заходів не дозволяється робити посилання рекламного характеру щодо властивостей продукції спонсорів. Таким чином, забороненою є та поширена практика, яку ми бачимо сьогодні, наприклад, на різноманітних заходах, спонсором яких є торгова марка "Пиво", коли ведучі заходів розповідають, яке це пиво смачне і пінисте. Таким чином обсяг прав і обов"язків спонсора суттєво вужчий: з одного боку, популяризується лише назва або ім"я об"єкта реклами, з іншого боку у спонсора не має брати участі у наповненні змісту інформації, оскільки вона чітко визначена: чи то логотип, чи назва торгової марки, або ім"я мецената, або назва його підприємства, установи, організації.

РЕКЛАМНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Рекламна діяльність полягає У донесенні до споживача спеціальної інформації про предмет реклами. Основними принципами рекламної діяльності є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами моральної, фізичної або психічної шкоди. Закон "Про рекламу" окремо забороняє недобросовісну рекламу, яка внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, умовчання, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження, вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам та державі.

Конкуренція - змагальність підприємців, коли їхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів,яких потребує споживач Закон України "Про обмеження монополізму та недобросовісної конкуренції". Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Тому реклама, як результат рекламної діяльності, не має дискредитувати іншого господарюючого суб'єкта, тобто поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю господарюючого суб'єкта (підприємця), які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця). Прийоми та спеціальні ефекти, мета яких - привернути увагу або викликати сміх чи інші позитивні емоції і які при цьому не створюють неправильного розуміння споживачем таких прийомів, не вважаються недобросовісною рекламою.

Збитки, завдані споживачеві товарами (роботами, послугами), придбаними в результаті недобросовісної реклами, підлягають відшкодуванню винною особою у повному обсязі. Закон вимагає виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг), які